Думки Перемир'я по-російськи: чому Путіну і Трампу не вдалося домовитися про припинення вогню в Україні
На перемир'я в Україні Путін після розмови з Трампом не пішов, точніше — висунув свідомо неприйнятні для України умови. Аналізуючи їх, політичний експерт Ігар Тишкевич прораховує логіку Кремля і окреслює подальшу перспективу, зокрема — і щодо перемир'я
Ігар Тишкевич Політичний аналітик
Related video
Путін відмовився від ідеї перемир'я. Але Трамп може поки що змиритися
Природно, у заяві Кремля немає слова "ні". Висловлюється "згода" з нібито ідеєю Трампа не бити по енергетичній інфраструктурі двох країн протягом 30 днів. Тобто РФ не намагається вразити українські газо- і нафтовидобувні потужності, а також об'єкти електроенергетики. Україна у відповідь має перестати завдавати ударів по російських НПЗ і нафтосховищах. Друга анонсована Путіним новина — обмін військовополоненими і передача Україні 23 важкопоранених військовослужбовців. Це весь попередній результат двогодинної розмови президентів.
Але на ідею перемир'я Путін не пішов. Точніше, висунув заздалегідь неприйнятні умови:
- зупинка мобілізації;
- припинення військової допомоги Україні
Що, природно, дає РФ перевагу через згаданий місяць.
Для Трампа результат, м'яко кажучи, не найвдаліший. Але при цьому Путін зробив пропозиції в російських традиціях "флангової дипломатії" — допомогти в деескалації в Ємені (тобто, вплинути на хуситів) та, наскільки розумію зі слів про "взаємодію в питаннях ядерного нерозповсюдження", посередництво в переговорах з Іраном щодо ядерної угоди.
А в обмін попросив почати ще один цікавий процес — переговори про безпеку судноплавства в Чорному морі. При цьому РФ має лише одну "сильну карту" — повітряні атаки на українські порти. А ось позиції України в даному випадку набагато сильніші — Чорноморський Флот давно не ризикує далеко відходити від бази в Новоросійську. Але початок "переговорного треку" про безпечне судноплавство може створити умови, за яких РФ спробує повернути позиції. Крім того, це тема, яку в майбутньому Путін спробує розвинути в питання, наприклад, "демілітаризації Одеси". Вкрай незручний для України прийом — дроблення питань. Свого часу, в рамках "Мінського процесу" Кремль так вивів за дужки питання Криму. Наскільки розумію, зараз створює базу для аналогічної комбінації, тільки вже з прицілом на українські порти, зайняти які РФ так і не змогла.
І, нарешті, Путін, імовірно, пропонував Трампу і спільний продаж природного газу європейським споживачам і якісь контури аналога "угоди про ресурси". Тим більше, що перед самою розмовою у РФ послабили обмеження для іноземних власників російських активів. І частині американських компаній дозволили їх продаж. Якщо захочуть. Адже паралельно на з'їзді РСПП Путін заявив про готовність сприяти поверненню в Росію "іноземного бізнесу".
Таким чином, щодо України поки що не домовилися. Але Путін спробував зробити щедру пропозицію США. Фінансово вигідну.
Питання — в реакції Трампа. Заявити про провал зустрічі він не може. Сторони фактично домовилися домовлятися. Наскільки американський президент буде готовий діяти з позиції сили, покажуть уже найближчі два тижні. Саме в цей період має почати діяти останній санкційний пакет, запроваджений Джо Байденом. Або не почати — якщо Дональд Трамп розпорядиться випустити кілька General License, що фактично відтерміновують момент початку дії санкцій.
Проте перший раунд показав логіку дій Кремля. А саме:
- Спроба розширити поле обговорення, пропонуючи США послуги в інших регіонах, вимагаючи поступок щодо України натомість.
- "Дроблення" питань війни в Україні, намагаючись вивести окремі складові в самостійний трек. Наприклад, питання Чорного моря. Можливо, у майбутньому — енергетики.
- Пропонуючи США економічні бонуси (або просто ресурси) як плату за окремі політичні поступки.
Поки що на стіл не викладено карти позиціонування РФ щодо КНР. Але тут, думаю, Путін торгуватиметься і з Вашингтоном, і з Пекіном.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.
Джерело
Важливо До справжнього перемир'я ще 6 місяців: чому Путіну невигідно і немає сенсу зупиняти війну