У Києві пропонують перейменувати 8 станцій метро. Історія назв і причини змін.
У Києві опублікована петиція, яка пропонує змінити назви одразу восьми станцій метрополітену. Ініціатор вважає, що топоніміка міста має відображати реальну історію місцевості, бути географічно зрозумілою та позбавленою радянських чи колоніальних нашарувань.
Станом на 12 серпня документ підписали лише 43 кияни, але обговорення вже викликало жваву реакцію у соцмережах.
«Ми повинні називати станції так, щоб кожна назва мала сенс для мешканців і гостей міста, а не нагадувала про радянське минуле чи країни-агресори», — пояснює автор петиції.
Список запропонованих перейменувань
- Дарниця – «Дитячий світ»
- Чернігівська – «Парк Кіото»
- Лісова – «Броварська»
- Берестейська – «Грушки»
- Мінська – «Погоня»
- Тараса Шевченка – «Подільська»
- Червоний Хутір – «Микільський ліс»
- Мостицька (ще не введена) – «Біличе Поле»
Детальна історія кожної станції
Дарниця – «Дитячий світ»
Станція була відкрита 5 листопада 1965 року як наземна платформа відкритого типу. Її архітектори — І. Масленков та В. Богдановський. Назву обрали на честь історичної місцевості Дарниця, відомої з XVI ст., яка, за версією істориків, отримала своє ім’я від слова «дар».
У 2006 році станція отримала другий вестибюль зі скляним фасадом та ескалаторами. Поруч розташований однойменний залізничний вокзал, зведений ще в 1899 році, який кілька разів перебудовувався, але й досі не завершений.
Пропозиція назвати станцію «Дитячий світ» пов’язана з великим торговельно-розважальним центром, що знаходиться неподалік, і стала б більш зрозумілою орієнтиром для пасажирів.
Чернігівська – «Парк Кіото»
Відкрита 4 жовтня 1968 року під назвою «Комсомольська» — на честь 50-річчя ВЛКСМ. У 1993-му отримала сучасну назву, адже станція розташована на трасі до Чернігова.
Це наземна станція з острівною платформою, а у 1974 році тут збудували додаткову бокову платформу для зменшення навантаження.
Нова назва «Парк Кіото» відсилає до японського парку, закладеного у 1972 році на честь дружби Києва та міста Кіото. Прихильники ідеї вважають, що вона замінить радянський спадок на символ міжнародного партнерства.
Лісова – «Броварська»
Відкрита у 1979 році як «Піонерська», названа так на честь піонерського руху. Після розпаду СРСР у 1993 році отримала назву «Лісова» через близькість до Лісового масиву.
Станція є східною кінцевою Святошинсько-Броварської лінії та важливим транспортним вузлом для мешканців Київської області.
Перейменування на «Броварську» підкреслило б її роль як головного вузла руху у напрямку Броварів.
Берестейська – «Грушки»
Відкрита 5 листопада 1971 року як «Жовтнева» на честь Жовтневої революції. У 1993-му отримала сучасну назву на честь міста Бреста (історична назва — Берестя) та проспекту Берестейського.
Місцеві краєзнавці нагадують, що район, де розташована станція, історично називався «Грушки». Це була невелика місцевість із садами та городами, що існувала ще у XIX ст. Повернення старої назви могло б відновити зв’язок із локальною історією.
Мінська – «Погоня»
Станція відкрита 6 листопада 1982 року і названа на честь Мінського району та однойменної площі. Архітектурно це була перша однозводна станція у Києві, оформлена в білоруському стилі: орнаменти, світлий мармур, декоративні вставки.
Після 2022 року в місті неодноразово обговорювали перейменування через політичні асоціації з сучасною Білоруссю, але історики наголошують на культурних зв’язках українців і білорусів.
Назва «Погоня» — це символічний білоруський герб часів Великого князівства Литовського, який нині використовують демократичні сили Білорусі. Таким чином, нова назва не стирає культурних зв’язків, а навпаки — підкреслює солідарність.
Тараса Шевченка – «Подільська»
Станція названа на честь українського поета та художника Тараса Шевченка. Розташована у серці Подолу, вона є важливою пересадковою точкою для мешканців району.
Пропонована назва «Подільська» більш географічно точна і дозволить уникнути дублювання: у Києві вже є університет, бульвар, проспект та парк, названі на честь Кобзаря.
Червоний Хутір – «Микільський ліс»
Відкрита у 2008 році, станція отримала назву від історичного топоніма «Червоний Хутір». Однак цей термін відомий далеко не всім киянам.
Місцевість, де розташована станція, безпосередньо межує з Микільським лісом — великим зеленим масивом, який є важливим екологічним простором. Назва «Микільський ліс» була б більш зрозумілою для орієнтації.
Мостицька → «Біличе Поле»
Станція ще не введена в експлуатацію, але вже має робочу назву «Мостицька» — від Мостицького масиву.
Пропоноване перейменування на «Біличе Поле» повертає до історичної назви цієї місцевості, яка існувала до радянської забудови.
Чому це важливо
- Деколонізація та декомунізація — усунення топонімів, пов’язаних із радянською ідеологією.
- Історична пам’ять — повернення давніх назв та збереження локальної ідентичності.
- Зручність пасажирів — зрозуміліші й географічно точніші орієнтири.
- Культурний сигнал — символічне відображення міжнародних зв’язків та солідарності.
«Топоніміка — це інструмент, через який місто розповідає свою історію. І від нас залежить, чи буде ця історія про свободу і самобутність», — каже історик Дмитро Капранов.
Ще не підписані на наш Telegram-канал "Головні новини Києва – 44.ua"? Тоді долучайтесь, щоб бути в курсі усіх актуальних, важливих та перевірених новин Києва, Київської області та України.
Джерело: 44.ua