Європейська інтеграція агросектору поступово переходить від політичної риторики до практичних завдань, які потребують системних змін у регулюванні, контролі та підтримці виробників.
Вимоги ЄС охоплюють широкий спектр сфер — від добробуту тварин і використання пестицидів до регулювання ГМО та функціонування ринкових інструментів. Для України це означає масштабну адаптацію політики, інституцій та механізмів контролю, а також значні інвестиції у виробництво.
Як відмітила старша економістка Центру економічної стратегії Яна Охріменко під час вебінару ЦЕС «Яким буде врожай і як це вплине на економіку?», визначити одну найважливішу сферу в агро, яку Україна має адаптувати відповідно до нової угоди, практично неможливо.
«Транспозиція європейського законодавства — це не просто ухвалити закон. Потрібні підзаконні акти, механізми моніторингу й контролю, інституції та фінансування», — підкреслила експертка.
Проте вона додає, що перспектива отримати технічну допомогу ЄС у межах Pre-Accession Assistance є реальною. Ключовою умовою є запуск рамкового законодавства та розвиток інституцій, зокрема — функціонування виплатної агенції.
За словами Яни Охріменко, оцінити реалістичність строків вступу складно, адже все залежить від політичних рішень Євросоюзу.