Світове виробництво сої — як ГМ, так і не-ГМ — зростає. На це значний вплив мають збільшення потужностей із переробки, політичні рішення та споживчий попит.
Ріст внутрішньої переробки олій (насамперед через біодизельні мандати) та регуляторна невизначеність у США, Бразилії та ЄС докорінно переформатовують доступні експортні обсяги. А це, відповідно, прямо впливає на логістику постачань до Європи.
Трейдер Bunge Том Бутс у межах Non-GM Soy Conference 2025 у Франкфурті (Німеччина) охарактеризував перспективи найбільших країн-експортерів сої. За його словами, США традиційно оперують балансом між соєю та кукурудзою — площі коливаються в межах 33–35 млн га залежно від співвідношення культур.
Зростання внутрішньої переробки сої зменшує експорт
Одним із найбільш впливових факторів, за словами Тома Бутса, є саме внутрішня переробка сої. За останні вісім років попит на біодизель у США зріс із близько 3 млн т до 7 млн т, і ця динаміка стимулює виробників до збільшення потужностей. У найближчі п’ять років США можуть додати ще 5–6 млн т потужностей із переробки сої, що означає суттєве збільшення частки врожаю, яка залишатиметься всередині країни.
У Бразилії ж останніми роками відбувся різкий стрибок: із 2021-го посіви сої зросли приблизно на 9 млн га, що зробило країну ключовим драйвером глобального приросту виробництва. Водночас обговорюється збільшення мандата на біодизель до 20%, що знову-таки стимулює переробку і сприяє перетіканню сировини з експортних каналів на внутрішній ринок. Зростання внутрішньої переробки автоматично означає менше сирої сої для експорту — і це один із фундаментальних структурних трендів найближчих років.
Том Бутс зазначив, що глобальні залишки сої на кінець сезону становитимуть приблизно 69 млн т. І це значення, за його прогнозом, суттєво не зрушиться найближчим часом.
Головним чинником волатильності залишається Китай, який імпортує близько 100 млн т сої щорічно і останнім часом активно поповнює держрезерви — від 10 млн т до 25 млн т за рік. Показовим є й новий елемент геополітичної гри: між США та Китаєм обговорюється домовленість, у межах якої Китай планує закупити ≈12 млн т у США протягом найближчих двох місяців (із відвантаженням наступного сезону), а надалі — до 25 млн т.
Така угода здатна перекроїти глобальні експортні маршрути, вивівши значну частину обсягів із ланцюга, на який розраховує ЄС.