Цього тижня у столиці стартує 52-й Київський міжнародний кінофестиваль «Молодість». Як вдалося організувати масштабну подію в час повномасштабної війни та що мають змогу побачити глядачі розповів програмний координатор Богдан Жук.
Вже понад пів століття «Молодість» дає глядачам можливість познайомитися з новими іменами в кінематографі, а також переглянути тематичні добірки та хіти інших фестивалів.
Як зрозуміло з назви, «Молодість» насамперед — це фільми молодих, тобто режисерів дебютантів та початківців. Вони надсилають заявки на участь у конкурсі з усього світу. Тож одне з покликань «Молодості» — відкривати нові таланти у кіно.
Про фільми, які беруть участь у фестивалі та цьогорічні акценти «Молодості» «Вечірній Київ» розпитав відбірника та програмного координатора фестивалю Богдана Жука.
— За останні роки фестиваль змінював дати проведення — проходив у травні-червні, і навіть у грудні. Чому вирішили повернутися до звичного часу, у жовтні?
— Наші дати в кінці травня — на початку червня, але торік зрозуміло було, що в травні неможливо робити фестиваль. Ми не знали, що взагалі буде. Врешті вирішили його організувати у скороченому форматі в грудні.
Цього року до травня був надто короткий термін, усього пів року, для підготовки фестивалю. Тому прийняли рішення зробити програму Sunny Bunny окремим фестивалем, який відбувся наприкінці червня. І був сенс провернутися на традиційні дати у жовтні, які були раніше, щоб розвести події в часі та ми могли підготуватися. Водночас це повернення до старих традицій. Надалі ми розглядаємо можливість проводити фестиваль у жовтні. Хоча планувати на 100% зараз неможливо.
Останні кілька років були добряче складними, з пандемією, локдаунами, потім повномасштабною війною. Щастя та успіх, що ми зараз можемо проводити фестиваль у Києві, звісно, завдяки ЗСУ.
Фестиваль проходив попри всі випробування. Фото: КМКФ «Молодість»
— З початку повномасштабної війни «Молодість» вперше пройде у повноцінному форматі. Які були основні труднощі при організації фестивалю?
— Безумовно головна складність полягає в фінансуванні, бюджеті, адже від цього залежить можливість привезення фільмів, гостей, залучення більшої кількості людей в команду. Державного фінансування маємо зовсім небагато. Немає фінансування від міста, хоча ми б хотіли б щоб київська влада брала участь в організації такої масштабної культурної та вагомої події, як «Молодість».
Колись гасло фестивалю було «Всупереч об’єктивним обставинам», і воно знову актуалізувалося. В повноцінному форматі фестиваль організовувати дуже важко. Але ми впевнені, що це потрібно, що важлива культурна діяльність, підтримка кінематографа і людей, які працюють в цій індустрії.
Воєнний стан додає й інших труднощів — потрібно враховувати всі можливі обставини, алгоритм дій в різних ситуаціях, повітряні тривоги та потенційне відключення світла.
Фестиваль «Молодість» пропонує стрічки на різний смак. Фото: КМКФ «Молодість»
— Фестиваль — це не лише покази фільмів, а й спілкування з кінематографістами. Чи приїдуть до нас закордонні гості, зокрема команди фільмів-учасників?
— До нас приїдуть кілька десятків гостей. Раніше було 100-150 закордонних учасників, але цього разу достатньо ресурсів та не всі готові приїхати. Багато хто побоюється відвідувати Україну, адже ми не можемо гарантувати абсолютної безпеки. Не всі готові ризикувати своїм життям, не кожен хоче чи може їхати, коли йдеться про принаймні добу в один бік.
До нас прибудуть члени журі та учасники, які представлятимуть свої фільми. Зокрема, італійська режисерка та акторка Барбара Купісті, яка представлятиме свій документальний фільм «Нотатки воєнного часу» про війну в Україну. Учасник повнометражного конкурсу Зено Ґратон з Бельгії презентуватиме картину «Втрачений рай» про виправну колонію для неповнолітніх. Більшість членів журі приїжджають до України та будуть в Києві дивитися кіно. В документальному конкурсі у нас відбудеться довгоочікувана прем’єра фільму «Переступаючи кордони», це швейцарський фільм української режисерки Лесі Кордонець, яка особисто представить його у Києві. Розповідає про Паралімпійську збірну України, яка втратила свою базу тренування після окупації Криму у 2014 році.
Богдан Жук зі «Скіфським оленем», нагородою фестивалю. Фото надане Богданом Жуком
— Поговоримо про конкурсну програму. Скільки фільмів було подано до участі? Які особливості?
— Кількість заявок склала близько 2 тисяч, як і в попередні роки. Тож відбір з такої кількості був дуже складний.
Це дебютне кіно, в багатьох випадках перше, часто молодих режисерів і режисерок. Цікаво, що в повнометражному конкурсі 10 з 12 фільмів зняті жінками — це не спеціально, так вийшло, коли ми зробили відбір кращих стрічок. Тож, бачимо, що жінки отримують більше можливостей, набувають більшої ваги в кіно та знімають чудові фільми.
Багато режисерів в нашій конкурсній повнометражній програмі були учасниками фестивалю попередніх років, зі студентськими чи короткометражними фільмами. І вони повернулися з повнометражними дебютами. У картинах знімалися чимало молодих акторів, які втілюють неймовірні ролі. Це дає надію, що з’являється потужне нове покоління акторів і акторок. Кінофестиваль «Молодість» — це можливість відкрити майбутніх зірок у кіно до того, як вони ними стали, як режисерів, так і акторів.
Кадр із фільму «20 тисяч видів бджіл».
— Звісно, всі стрічки дуже різні, але чи могли б ви окреслити певні теми та проблеми, які найбільше хвилюють режисерів-початківців та режисерів-дебютантів?
— Молоді режисери знімають кіно на теми, які їм близькі, — дорослішання, прийняття себе, прийняття людини світом чи оточенням, суспільством. Вони домінують в повнометражній конкурсній програмі.
Кілька фільмів говорять про дитячі травми, складні стосунки батьків з дітьми. Це і «Дальва» Емманюель Ніко, де йдеться про травму дитини, яка зазнала сексуальних домагань від свого батька і цього не усвідомлює. Як намагаються допомогти їй відновити нормальне життя й образ себе після травми. З іншого боку іспанська стрічка «20 тисяч видів бджіл» розповідає про 8-річну трансгендерну дівчинку, яка розуміє, що вона не хлопчик, намагається з’ясувати, хто вона, відчуваючи тиск суспільства і власної родини. Це чудовий зразок квір-кіно, яке не лише майстерно показує внутрішній світ героїні, а й складнощі та намагання усвідомити, що відбувається, її родини, батьків. Дуже чутливе і зворушливе кіно. Є у цій програмі фільм «Мені сняться електричні сни» про складні стосунки доньки з батьком, а також «Скарб» про стосунки дівчини з матір’ю, і її вплив на подальше життя доньки.
Другий рік поспіль національний конкурс фестивалю проходить у Гамбурзі. Фото надане Богданом Жуком
— Національний конкурс другий рік поспіль проводиться у межах Гамбурзького фестивалю. Як виникла ця співпраця? Які ваші враження від проведення цього конкурсу закордоном, чи це допомагає українському кіно у промоції?
— Торік директор Гамбурзького фестивалю Альберт Відершпіль запропонував провести у них національний конкурс. Ми зробили повнометражний та короткометражний конкурси. Цьогоріч відбувся лише повнометражний. Вирішили зробити це традицією, хоч і маємо можливість проводити його у Києві. Це дає переваги та додаткову увагу для українського кіно за кордоном.
Гамбурзький кінофестиваль — один із провідних фестивалів у Німеччині, який збирає багато представників кіноіндустрії, преси.Ми задоволені цією співпрацею і сподіваємося, що вона буде продовжуватися. Це чудовий майданчик, який залучає багато глядачів, кінопрофесіоналів, привертає увагу до нашого кіно та дає можливість підтримувати українських кінематографістів — вони можуть поїхати на фестиваль, отримати нові зв’язки, знайомства. Цьогоріч був грошовий приз у 2,5 тисячі доларів, який фінансово підтримує режисерів. У національному конкурсі перемогла стрічка «Як там Катя?» Крістіни Тинькевич. Перемога — це престиж, і увага до фільму, публікації в закордонній пресі.
— Водночас у столиці ми побачимо короткометражний національний конкурс із 25 фільмами. Розкажіть про нього детальніше.
— Ці картини представляють зріз сучасного життя в Україні. Безумовно, головна тема — війна, або події, які розгортаються на тлі війни. Звісно, у фокусі не тільки війна, це події особисті, сімейні, різні взаємини. Є і фільми, не пов’язані безпосередньо з війною, але їх дуже мало.
Зауважу, що до цієї програми увійшли фільми, зняті не лише в Україні, а й українцями або іноземцями за кордоном. Йдеться про тему біженців, внутрішньо переміщених осіб, їх життя і його складнощі в інших країнах.
— Традиційно на Молодості окрім конкурсної програми будуть різнопланові позаконкурсні покази. Які фільми ви б рекомендували обов’язково подивитися на фестивалі?
— Ми показуємо 130 фільмів, і вважаємо, що кожен із них вартий уваги. Порадити конкретну стрічку можна, лише знаючи вподобання, інтереси та смаки глядачів.
Якщо є інтерес до українського кінематографа, треба йти на «Степне» Марини Вроди та «Лишайся онлайн» Єви Стрельнікової, це учасники повнометражного конкурсу. А ще дивитися «Переступаючи кордони» і «Поему для маленьких людей», фільми з українською темою у документальному конкурсі, і весь національний конкурс короткометражних фільмів та українські прем’єри.
Якщо цікавить експериментальне кіно, зверніть увагу на програму Forma, яка представляє дебютні або ранні фільми молодих талантів. Демонструє, наскільки різноманітним і незвичним може бути кіно, в цій програмі — експериментальні, радикальні, дивні, часом смішні чи сумні картини.
Якщо йдеться про дебютне кіно, найперша порада — наш міжнародний конкурс. Це головна програма фестивалю. Це те, що ми вважаємо найцікавішими дебютами, майбутніми зірками. Вже зараз значна їх частина — це фестивальні хіти.
Для аудиторії, яка не знає, що хоче подивитися, варто звернути увагу на програму «Фестиваль фестивалів», до якого увійшли фільми-переможці топових світових кінофестивалів — призери Берлінале, Канн, Карлових Вар, Сан-Себастьяна, Санденсу. Дуже різноманітне кіно. Наприклад, найкращий фільм фестивалю у Карлових Варах, болгарська стрічка «Благородні науки» Стефана Командарева — цікавий приклад східноєвропейського кіно, тематика якого нам близька. Або японський фільм топового кінематографіста Рюске Хамаґучі «Зла не існує», який є провідним фестивальним хітом. В цій програмі представлена і в’єтнамська картина «Всередині жовтого кокона», що здобула «Золоту камеру» Каннського фестивалю за найкращий дебютний повнометражний фільм.
На фестивалі ми регулярно показуємо кіно певних режисерів, як Лав Діаз з Філіппін і Дені Коте з Канади, чиї нові фільми представляємо в програмі «Спеціальні події». В цій же програмі буде біографічний фільм «Енніо» про легенду кіно і музики, славетного композитора Енніо Морріконе, який написав багато саундтреків до відомих фільмів.
Для сімейного перегляду на фестивалі є програма Teen Screen, яка покликана змалку розширювати культурні горизонти. Адже серед дітей та підлітків популярні соцмережі та стрімінги, які презентують обмежений за типом та якістю контент. Любителям гострих відчуттів варто звернути увагу на програму «Опівнічний сеанс». Вона представляє нестандартне жанрове кіно — не суто жахи, трилер чи еротика, а суміш різних жанрів.
Київський міжнародний кінофестиваль «Молодість»
Коли: 21-29 жовтня
Де: кінотеатр «Жовтень», вул. Костянтинівська, 26, культурний кластер «Краків», Русанівська набережна, 12
Вартість квитків: 80-120 грн.
Інформація про фільми та розклад сеансів шукайте на сайті фестивалю.
До теми:
У жовтні у Києві відбудеться кінофестиваль «Молодість»: що відомо.
Київський міжнародний кінофестиваль «Молодість» оголосив позаконкурсну та національну програми.