Зверніть увагу, як поступово, попри всі міжнародні норми й принципи, було навʼязано думку не про агресора і жертву окупації, а про «дві сторони конфлікту».
Звідси і всі ці Орбани, Сіярто, африканські керівники з бажанням посередництва. Їм ще самим треба вийти з конфліктів, як внутрішніх, так і зовнішніх.
Посередником, а радше – дієвою стороною вирішення проблеми порушення Статуту ООН можуть виступати саме країни, які здатні та зобовʼязані це зробити: США, Велика Британія, Франція, Китай і РФ.
Російські загарбники вже себе переставили на іншу сторону процесу в якості причини та основної сторони війни, а КНР ще не готова до збалансованої позиції…
Тому посередниками (скоріше – сторонами вирішення проблеми) в питаннях встановлення довготривалого миру можуть бути лише США, Велика Британія і Франція.
Якщо КНР перейде до справедливої ролі – тоді й вони.
І ніхто інший!
В іншому разі, це – не посередництво тоді буде. А спроба «половити рибку у каламутній воді» для себе, підіграти агресору та імітація процесу.
Можливо свої інтереси їм і вдасться просунути. Але при чому тут Україна?!
Читайте також:
- Щодо переговорів Єрмака у Штатах
- Переговори з Росією: генсек НАТО дав пораду Україні
- Що змусить Путіна піти на переговори з Україною? Припущення Foreign Affairs