Саме у такі лютневі дні як зараз, але 80 років тому, у Ялті тривала конференція, що закріплювала реалії нового – поствоєнного – світу, того, котрий мав набути більш чітких рис після 8 травня 1945 року. Щоправда, її учасники (а ними були Йосип Сталін як глава уряду СРСР, Франклін Делано Рузвельт – президент Сполучених Штатів, а також Вінстон Черчилль – прем’єр-міністр Великої Британії) не знали, що перемога настане стане саме 8 травня. Вони знали напевно тільки те, що перемога буде, адже антигітлерівська коаліція вже брала гору у Другій світовій.
А історію пишуть саме переможці, каже в інтерв’ю «Главкому» старша наукова співробітниця Інституту історії України, фахівчиня з періоду 1930-1940 років Яна Примаченко. Отож, Сталін, Рузвельт та Черчилль і писали цю саму історію.
Яна Примаченко фото надане Яною Примаченко
Як могли і як хотіли. Їхнє «писання» дещо подібне на те, що ми переживаємо зараз, а точніше, на задекларовану іншим президентом США – Дональдом Трампом – спробу домовитися з правителем Росії Путіним.
Звісно, ототожнювати Трампа з Рузвельтом, а 1945 рік – із 2025-м, було б великим спрощенням, але деякі паралелі провести ми можемо. А допомагатиме нам у цьому співрозмовниця «Главкому» історикиня Яна Примаченко.
«Перемовини про повоєнне переоблаштування Європи почалися ще у 1943-му»
Пані Яно, Ялтинська конференція тривала від 4 до 11 лютого 1945 року. До 8 травня було ще далеко. Хто і чому ініціював цю зустріч поки що не переможців?
Насправді питання повоєнного облаштування Європи, питання кордонів почали підіймати ще на Тегеранській конференції у 1943-му (перша конференція за участі Сталіна, Рузвельта та Черчилля – на ній формували стратегію боротьби проти Третього Рейху – «Главком»). І це було логічно: спочатку союзники мали вийти на спільне бачення майбутнього, а вже потім обговорювати відкриття другого фронту.
Це були складні багаторівневі перемовини, які не ініціював хтось один із присутніх, то була спільна ініціатива, робота над реалізацією якої тривала не один рік.
Що ж до початку 1945-го, то на той момент завершення Другої світової на користь антигітлерівської коаліції вже не викликало сумнівів.
Мабуть, один з найвідоміших знімків за всю історію фотографії. На ньому – учасники Ялтинської конференції, що тривала 4-11 лютого 1945 року у Ялті. Сидять зліва направо: Вінстон Черчилль, Франклін Рузвельт, Йосип Сталін фото: Wikipedia
А що таке «повоєнне облаштування Європи»? Що вкладали у це поняття саме у 1945-му?
Передусім вирішувалось питання стосовно того, що робити з Німеччиною. Зійшлися на тому, що має бути безумовна капітуляція – це по-перше. По-друге, обговорювали спільну відповідальність як військових, так і цивільних, тобто Німеччина мала взяти на себе репатріації та відбудову знищеного – іншими словами, всі німці повинні були платити за політику Гітлера.
По-третє, торкалися «польського питання», і воно виявилося одним з найгарячіших, у якому Сталін категорично не хотів поступатися.
По-четверте, йшлося про створення ООН, де Сталін хотів бачити представленими усі п'ятнадцять союзних республік, але зійшлися у тому, що окремий голос отримають тільки Україна та Білорусь.
І, нарешті, по-п’яте, союзники домовилися відкрити другий фронт на Далекому Сході, тобто СРСР мав вступити у війну проти Японії.
Я боюся, що у разі реалізації плану Трампа Україна виявиться поділеною
Як сприймали Черчилль та Рузвельт Сталіна? Довіряли, побоювалися, поважали, сподівалися обдурити? Чи є документальні свідчення з приводу цього?
Довіри, звісно, не було. Адже перед початком Другої світової Радянський Союз був партнером гітлерівської Німеччини. Створення коаліції було вимушеним кроком, який не скасовував того, що СРСР та США – кожен окремо – полювали за німецькими розробками та намагалися створити ядерну зброю.
Протиріччя між союзниками були притлумлені загрозою нацизму, але нікуди не зникли.
Саме тому в Організації українських націоналістів і розраховували на те, що коли Німеччина впаде, союзники розвернуть свою зброю проти СРСР і тим дадуть шанс на створення незалежної України…
Наївна віра…
Звісно. За шість років війни виснажили. Людські, економічні та фінансові ресурси.
Люди в усіх країнах антигітлерівської коаліції прагнули звершення цієї війни.
Але союзники розуміли, що домовлятися зі Сталіним – те саме, що домовлятися з Гітлером?
Думаю, усвідомлення цього було більшою мірою притаманне Черчиллю, аніж Рузвельту. Але Черчилль побачив на Ялтинській конференції, що його країна – досить скромний гравець, затиснутий між двома гігантами – США та СРСР. Що стосується Рузвельта, то він не те, що довіряв Сталіну, але розраховував на виконання ним взятих на себе зобов’язань.
Дивно, що Рузвельта історія нічого не навчила. У 1938 році Чемберлен сказав після перемовин з Гітлером: «Я вірю, що це – мир для нашого часу». Так само й Рузвельт запевняв Конгрес, що «повернувся з Криму з твердою вірою, що ми розпочали шлях до миру у світі». Це сліпота, недалекоглядність чи ейфорія від завершення війни?
Почнемо з того, що шлях до миру таки було розпочато. Інше питання – до якого саме миру… Зрозуміло, що кожен політик прагне подати свої досягнення в якомога кращому світлі. Крім того, у США були всі приводи для оптимізму – війна не зачепила континентальну Америку взагалі, постраждали лише Гаваї (мається на увазі наліт японської авіації на базу Перл-Гарбор, про що «Главком» нещодавно писав).
А щодо Черчилля, то його «Фултонська промова» багато про що говорить (йдеться про виступ Черчилля у Вестмінстерському коледжі у містечку Фултон (штат Міссурі, США). Колишній прем’єр Британії говорив тоді про зміну нацистського ворога комуністичним та пролягання через Європу «залізної завіси» – «Главком»). Він завжди був прекрасним візіонером, та й просто геніальним політиком.
Англійська карикатура 1945 року, на якій Рузвельт, Черчилль і Сталін відвідують у лікарні поранену земну кулю, питаючи: «Як ви сьогодні почуваєтесь?» фото: nationalww2museum
«Доля Польщі була ключовим питанням в Ялті. Другим була денацифікація Німеччини»
Що стало першим відступом від досягнутих домовленостей? Доля Польщі? Те, що у цій країні так і не було створено «уряд національної єдності», але встановилася прорадянська влада?
Власне, так. Доля Польщі була ключовим моментом на Ялтинській конференції. Британія дуже відстоювала польський інтерес – країни були союзниками, а польський «уряд в екзилі» перебував якраз у Лондоні. Зрештою, Британія була змушена погодитися з радянським протекторатом над Польщею, але вимагала бодай проведення вільних виборів у цій країні. Вибори були обіцяні, але, звісно ж, так і не відбулися.
Східний кордон Польщі був проведений по «лінії Керзона», і це означало, що Львів відходить Україні, а не Польщі, проте наскільки той таки львівський регіон виграв від того, що опинився зрештою під радянською, а не польською окупацією?
Це якраз той момент, який любить використовувати російська пропаганда – те, що Україну буцімто створив Сталін. Точніше, «придумав» Ленін, як каже Путін, а Сталін вже зібрав до купи… Так, Сталін любив використовувати «географічні» аргументи для того, щоб зібрати українські або білоруські землі, але це не було продиктовано турботою про Україну чи Білорусь. Ні, це було викликано винятково бажанням розширити межі СРСР.
А щодо «лінії Керзона» (запропонована британським політиком Джорджем Керзоном як можливий кордон між більшовицькою Росією і Польською республікою під час польсько-радянської війни 1920-1921 років – «Главком»), то вона, як відомо, сягає ще часів Першої світової війни і є відображенням спроб розібратися із наслідками колоніальної політики, насамперед, російської імперії. Але це питання до кінця не вдалося вирішити ані під час Першої, ані під час Другої світової війни.
Час від часу воно виникає і зараз (Наприклад, польська партія «Конфедерація», яка висуває територіальні претензії України, але також і стверджує, що Київ претендує на ряд польських земель. «Конфедерація» брала участь у блокування кордону польськими фермерами, а також виступала проти підтримки українських біженців. Рівень довіри до партії невисокий – на останніх виборах до Сейму вона отримала 6,8% голосів – «Главком»).
Іще до проведення Ялтинської конференції, у 1944-му, між урядом УРСР і польським комітетом Національного визволення було домовлено про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР. Чим була викликана потреба у такій депортації? Польща боялася УПА? А чого прагнув СРСР?
СРСР прагнув створення етнічної гомогенної смуги вздовж своїх південно-західних кордонів. І це стосується не тільки взаємного обміну польськими та українськими громадянами, але й, наприклад, депортації кримських татар, яка також відбулася у 1944-му. Або депортації чеченців та інгушів у 1944 році.
Депортація поляками українців фото: uinp.gov.ua
Оскільки Друга світова почалася з претензій Гітлера до Чехословаччини, у якої він прагнув відібрати Судети як регіон, населений німцями, питання гомогенності для повоєнної Європи набуло особливої актуальності. І йшлося тут не лише про СРСР – Європа також замислилася про створення етнічно однорідних держав. Це було питання безпеки кордонів зокрема. Крім того, Сталін боявся національних визвольних рухів. І якщо говорити про територію України, то лише Закарпаття не зазнало масових депортацій – мабуть, через значну строкатість цього регіону.
Що стосується Польщі, то так – ви маєте рацію – фактор Української повстанської армії відігравав значну роль для неї, і тут поляки також подбали про свою безпеку. Плюс іще один момент, який полягає ось у чому. Оскільки Комітет національного визволення Польщі (орган тимчасової влади Польщі, створений у 1944-му в Москві, тобто по суті – маріонетковий уряд – «Главком») прийшов до керівництва на радянських багнетах, для нього було критично важливо довести полякам, що він є легітимним. І тому він взявся активно «захищати» польське населення від «банд УПА».
І це ще одне джерело непорозумінь з Польщею, котре жевріє і по цей день. Комуністична влада Польщі протягом всього свого правління час від часу нагадувала про протидію українським «бандам» і витягали на світ образ українця-різуна, українця-розбійника тощо. І ця тактика працювала.
Депортація українців з Польщі супроводжувалася звірствами польської армії. У селі Завадка Мороховська було вбито біля сотні людей. Проводячи такі «зачистки», польська влада боролася з вигаданими нею «бандами УПА» чи виконувала вказівку Москви – мовляв, давайте, вбивайте українців – маєте на це повний карт-бланш та індульгенцію?
Не думаю, що у даному випадку слід шукати «руку Москви». Національне протистояння між українцями та поляками було дуже гострим. І акти помсти чи відплати мали місце з обох боків. Але українці опинилися у слабкій позиції, бо вони були не на своїй землі, і за ними не стояли ніякі державні утворення на кшталт армії чи поліції. Тим паче, що радянська влада сама намагалася знищити український рух за незалежність.
До речі, угода від 1944 року залишається чинною і по цей день. Принаймні, статус чинної вона має на сайті Верховної Ради…
Це не єдиний подібний документ на сайті Верховної Ради. Леонід Кравчук свого часу підписав закон про правонаступництво, за яким українська незалежна держава визнавалася правонаступницею УРСР. Відповідно до цього закону, всі громадяни УРСР набували громадянство України тощо.
Але водночас ми успадкували від УРСР і усі її документи (включно, до речі, з Конституцією, яка діяла аж до 1996 року). Це була частина легітимізації України як незалежної держави.
Угода про депортацію від 1944 року залишається досі чинною скрин: web.archive.org
«Декларація «Про визволену Європу закріплювала допомогу країнам, що постраждали від нацизму, от тільки Радянський Союз трактував цю допомогу дуже своєрідно»
Повернемося до Ялтинської конференції. Як так сталося, що СРСР забезпечив собі контроль над половиною Європи, перетворивши ряд східноєвропейських держав на своїх сателітів? Така можливість була закладена у документах Ялтинської конференції?
Була. Сама Ялта – якраз про розподіл світу. Як я вже говорила, Черчилль досить швидко зрозумів, що його країна сходить з арени великої політики, точніше – надвеликої політики, залишаючи цю роль США та СРСР. Бо сама Британія перестала бути імперією якраз після Другої світової. Конференція у Ялті стосувалася саме розподілу сфер впливу.
Тобто це містилося у таємних протоколах чи як? Не могло ж в офіційних, відкритих для публікування документах бути зазначено «сторони домовилися поділити світ навпіл»?
Звісно, ні. Все було сформульовано обтічною дипломатичною мовою. Були питання про кордони, які спочатку розглядали на Тегеранській конференції, потім – на Ялтинській, а потім – і на Потсдамській конференції (у Потсдамі «велика трійка», тобто Сталін, Рузвельт та Черчилль, зустрілися востаннє влітку 1945-го. Особливістю цього саміту було вирішення долі країн, які сприяли нацистській Німеччині – Італії, Болгарії, Угорщини та Румунії – «Главком»).
Але також піднімали й питання розподілу сфер впливу. Наприклад, за Балкани мала «відповідати» Британія. А загалом частиною рішень Ялтинської конференції була декларація «Про визволену Європу», де йшлося про право всіх народів обирати форму уряду, за якого вони будуть жити, а також відновлення суверенних прав для тих народів, які були позбавлені цього насильницьким шляхом. Йшлося про допомогу, союзників по антигітлерівській коаліції у проведенні демократичних виборів. От тільки Радянський Союз трактував цю допомогу дуже своєрідно. Якщо Сполучені Штати напрацювали «план Маршалла» (програма реконструкції, яку відхилив Сталін – «Главком»), то СРСР, по суті, пропонував одне – свій протекторат, тобто нову комуністичну окупацію.
Як скоро країни-підписанти зрозуміли, що ситуація звернула «не туди»? Адже навряд чи Британія та США мріяли про світ, розділений залізною завісою на прорадянську «половину» та західну демократію…
Гадаю, що досить скоро. Власне, бомбардування Хіросіми та Нагасакі у серпні 1945-го, у якому не було потреби, бо Японія капітулювала б і так, можна розглядати як певний сигнал-попередження для Радянського Союзу. Америка продемонструвала, якою зброєю вона володіє і що може зробити. Холодна війна почала розгортатися вже тоді.
Кажуть, що зараз у Криму окупаційна влада широко відзначає 80-річчя конференції. На які роздуми вас як історика це наводить? Там бачать Путіна у ролі Сталіна, Трампа у ролі Рузвельта, а Україну – у ролі поділеної Польщі?
О ні, Україну Росія бачить у ролі нацистської Німеччини, а не Польщі. Так, Польща зайняла багато часу на Ялтинській конференції, але не забуваймо, що в першу чергу там йшлося про Німеччину, її денацифікацію тощо. Про денацифікацію як головну мету «СВО» заявляв і Путін.
А у квітні 2022-го з’явилася стаття близького до нього російського політтехнолога Тимофія Сергейцева, яку він назвав «Що Росія має зробити з Україною», і там йшлося про покарання цивільного населення тощо, тобто дублювалися питання, які піднімали на Ялтинській конференції.
«Водки нет, идите домой» – такими гаслами зустрічали радянські танки у Чехословаччині у 1968-му. «Допомога» СРСР деокупованій східній Європі обернулася на нову окупацію фото з відкритих джерел
Тепер візьмемо Трампа – так, його план миру ще не оприлюднений, але, вочевидь, там йтиметься про розділення України. І от вам ще одна паралель – адже Німеччина була розділена внаслідок Другої світової.
Саме так ситуацію і бачить Путін, який у 2020 році – до 75-річчя перемоги – написав статтю про підсумки Другої світової. Ця стаття була фактичним запрошенням до Ялти 2.0 – до нового перерозподілу світу і ламання тієї системи безпеки, яка була встановлена у 1945 році.
Тож я боюся, що в разі реалізації плану Трампа Україна виявиться поділеною, як колись Німеччина. Багато хто проводить паралель з Північною та Південною Кореєю, а все може піти за німецьким сценарієм…
Дивуюся наївності західних політиків, які чомусь вважають Путіна договороздатним
Але Корея розділена вже понад 70 років, а Німеччина об’єдналася через чотири десятки років, що є, напевно, кращим варіантом. До речі, є ще й фінський сценарій, за яким країна поступилася територіями більшому ворогу, але зберегла державність.
Так. Трамп – як, між іншим, і Путін – мислить категоріями кінця ХІХ – початку XX століття. Але історія завжди залишає безліч можливостей. І простір для роботи дипломатів, бо багато питань вирішуються не лише на полі бою.
Чи мав місце той факт, що після завершення конференції Сталін у розмові з Молотовим буцімто посміявся над усіма досягнутими угодами і сказав такі слова: «Пізніше ми зробимо все по-нашому»? Наскільки зараз Путін, який, втім, ще навіть не провів жодного раунду переговорів з Трампом, може тримати у думці подібну ж схему обману?
Цілком може тримати. Я взагалі дивуюся наївності західних політиків, які чомусь вважають Путіна договороздатним. Тут треба розуміти, що класичний західний колоніалізм – це про економічні вигоди та про екстракцію ресурсів. А от Росія чи Китай сповідують політичний колоніалізм. Так само як і Радянський Союз.
СРСР, як тепер Росія, був зациклений винятково на владі, на символізмі, на тяглості імперської традиції. І отут й криються фундаментальні розбіжності між Сходом і Заходом, і нерозуміння того, чому домовитися з Путіним не вдасться. Можливо, розуміння цього присутнє у політиків Польщі чи Балтійських республік, але точно не в американського істеблішменту.
Вже у березні 1945-го американський посол Аверелл Гарріман інформував Рузвельта: «Радянська програма – це побудова тоталітаризму, згортання особистих свобод та демократії». Зараз бракує таких гарріманів, здатних протверезити тих, хто живе ілюзіями щодо «руского міра»?
Світогляд Трампа сформувався під час холодної війни. Її категоріями він і мислить. Можливо, хтось і намагається донести до нього правильний погляд на Росію, але людська природа така, що ми схильні відкидати все, що не вкладається у нашу власну картину світу.
І Путін, і Трамп намагаються повернутися в минуле. Тільки перший зациклений на реваншизмі, а другий марить ідеєю золотої доби – зробити Америку великою. І це, і інше є великою ілюзією. У той час, як цивілізований світ живе у зовсім іншому дискурсі, ці двоє – у силу свого віку також – тягнуть його у минуле. Тож на Трампа чекає досить складна гра, яку він сам затіяв. Але прогрес не зупинити, світ еволюціонує, і зупинити цю еволюцію не під силу ані Трампу, ані Путіну.
Наталія Лебідь, «Главком»
Читайте також:
- Переговори? Москва вже нагуляла апетит
- У переговорах про мир беруть участь всі: Трамп, Келлог, Путін … Але тільки не Україна
- Трамп підіймає ставки у переговорах з Путіним
- США готують «мирний план». Україна – об’єкт домовленостей Трампа з Сі і Путіним?
- Мюнхен 2.0. Що задумав Трамп?