Думки Російсько-українська війна Сенс літнього наступу: чому Росія рветься до великих міст і чому може надірватися
2025 рік військовому оглядачеві Олександру Коваленку здається дуже схожим на 2022-й. Малюючи наміри противника – а вони вже зрозумілі – він допускає, що росіяни можуть надірватися, і тоді їхня оборона посиплеться, як це було три роки тому восени
Олександр Коваленко Військовий експерт 
Related video
Від початку 2025 року говорять тільки про якесь "перемир’я" й навіть про близький "мир" — насамперед ініційований і нав’язаний нашими заокеанськими партнерами. І це попри численні приклади небажання Росії вести реальні переговори. Продовжуючи війну, російська сторона вперто імітує дипломатичну активність. Навіщо це Росії і які в неї плани на другу половину року?
Отже, стартували зустрічі на відновленому стамбульському переговорному майданчику — і це справжнє дежавю. Адже у 2022 році ми вже спостерігали аналогічні події на тому ж місці. Якщо хтось не бачить схожості — поясню.
У 2022 році, коли почалося повномасштабне вторгнення агресора в Україну, російська сторона дуже швидко зрозуміла, що захопити Київ за 2–3 дні неможливо, а неймовірні втрати призвели до стагнації ударного угруповання першої хвилі. Саме тоді й почалась — назвемо її так — дипломатична операція "імітація" для створення запасного сценарію виходу з конфлікту. Але водночас РФ не припиняла активних бойових дій.
Аналогічна ситуація й зараз. Російська армія виснажена, як ніколи. Вона воює здебільшого за рахунок чисельної переваги особового складу, однак про класичну комплектацію підрозділів уже не йдеться. Водночас Росія готується до великого наступу влітку 2025 року. Парадокс? Не зовсім.
Військові цілі на літо 2025 року
Плани російських генералів на літню наступальну кампанію вкрай амбітні. Вони передбачають досягнення таких цілей:
По-перше:
- окупація Часового Яру;
- окупація Торецька;
- закриття Торецького виступу по трасі 0504;
- вихід на Костянтинівку з можливістю початку міських боїв восени та взимку.
По-друге:
- зрізання Курахівського виступу;
- охоплення Покровська зі заходу і сходу, з виходом для цього в Дніпропетровську область;
- встановлення повного контролю над трасою Н-15;
- створення умов для початку боїв за Покровськ восени-зимою.
По-третє:
- на Куп’янському напрямку — створення на правому березі Осколу повноцінного плацдарму для формування ударної тактичної групи;
- на Лиманському напрямку — вихід на Борову;
- за підсумками кампанії — створення умов для боїв за Куп’янськ, Борову і Лиман у холодну пору року.
По-четверте:
- активізація Сіверського напрямку;
- прорив по лінії Білогорівка – Григорівка – Серебрянка – Дронівка;
- прорив у напрямку Верхньокам’янське – Сіверськ;
- охоплення Сіверська з півдня, сходу і півночі — для боїв у місті восени-зимою.
По-п’яте:
- інтенсифікація бойових дій у Запорізькій та Херсонській областях — не стільки з метою захоплення Запоріжжя чи Херсона, скільки для скування Сил оборони України та відволікання уваги на південь, переважно для виконання тактичних завдань.
Чому мета — саме великі міста?
Якщо подивитись на спільні риси наступів на всіх напрямках, стає очевидно: усі вони спрямовані на те, щоб до осені-зими вийти до великих міст і почати бої за них. І цьому є раціональне пояснення.
Російські війська вкрай виснажені в плані технічного забезпечення: не вистачає танків і бронетехніки. Замість ББМ використовуються цивільні авто, мотоцикли, артилерія та FPV-дрони. Тож головна мета наступу — прорватися до міст до сезону дощів та холодів, коли мотоцикли вже не використовуватимуться ефективно.
Завдання РФ — вийти до населених пунктів, де відбуватимуться піхотні бої за підтримки артилерії та дронів, що зручніше за умов осені-зими.
Навіщо ж тоді дипломатія?
Але виникає логічне питання: якщо такі плани — навіщо тоді дипломатія?
Дипломатичний трек Росія зберігає на випадок провалу наступу. Якщо завдання не буде виконане і війська залишаться в полях під дощем та морозами, агресор імітує дипломатичну активність, щоб знову запропонувати режим "припинення вогню" і "мирні переговори".
Це дасть змогу за осінь-зиму:
- відновити боєздатність;
- компенсувати втрати;
- накопичити техніку і боєприпаси, підготуватися до нової наступальної кампанії навесні 2026 року, яка може бути ще запеклішою, ніж у 2025-му — якщо дозволити Росії підготуватись.
Déjà Vu: повторення 2022 року
У 2022 році перед початком стамбульських переговорів війська РФ були так само виснажені, як і зараз. Вони почали наступати, попри переговори. Після втечі з Київської, Чернігівської та Сумської областей Росія зосередилась на сході та півдні.
Під час переговорів висувались ультимативні вимоги щодо територій — ідентично до сьогоднішньої ситуації.
Влітку 2022 року армія РФ безуспішно наступала, після чого їхня оборона почала сипатися через нестачу ресурсів. У результаті вони змушені були тікати з Харківщини та правобережжя Херсонщини. А для стабілізації — оголосили "часткову" мобілізацію.
Ситуація знову подібна: літня кампанія 2025 року може виснажити ресурси настільки, що Росії доведеться оголосити повну мобілізацію.
Щодо фронту восени-зимою — не будемо загадувати, але повторення подій другої половини 2022 року на якомусь із напрямків цілком імовірне.
Саме тому події 2025 року дедалі більше нагадують 2022 рік — і на дипломатичному, і на військовому фронті. У Кремлі це добре розуміють і готуються до двох сценаріїв, але не до справжнього миру.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.
Джерело
Важливо Прорив між Покровськом і Костянтинівкою: чого досягли війська РФ і куди підуть далі