У серпні цього року наша країна стане 156-ю учасницею Міжнародного договору про генетичні ресурси рослин, і вже у жовтні перша тисяча зразків вітчизняного насіння зернових і кормових культур відправляється на безпечне зберігання до Глобального сховища на Шпіцбергені.
На мою думку, приєднання до Договору — це необхідний крок України, який підтверджує нашу готовність послідовно виконувати зобовʼязання щодо охорони сортів та генетичного матеріалу як обʼєктів інтелектуальної власності згідно з євроінтеграційним треком.
Цей документ відрізняється від Міжнародної конвенції з охорони нових сортів рослин (UPOV), оскільки регулює не лише охорону сортів, а й впорядковує доступ до генетичних ресурсів, права фермерів і розподіл вигод. Це підтверджується статтями 1, 9, 10-13 Договору. Отже, що конкретно зміниться для українських фермерів?