Після початку конфлікту на Близькому Сході та блокування судноплавства в Ормузькій протоці аналітики очікували серйозного дефіциту азотних добрив. Підстави для цього були очевидні, оскільки через регіон Перської затоки проходить значна частина світової торгівлі добривами, а до третини глобального експорту карбаміду прямо чи опосередковано залежить від цього маршруту. Фактично країни Аравійського півострова є маркетмейкерами на ринку азотних добрив.
Світ побачив швидке зростання цін і повернувся до дискусії про глобальну продовольчу кризу. Однак подальший розвиток подій показав іншу динаміку.
Як світовий ринок продемонстрував стійкість
На піку ціни на карбамід перевищували 720 $/т, тоді як станом на кінець травня 2026 року ринок повернувся до докризового рівня близько 440 $/т. Це означає не просто корекцію, а фактичне згасання кризових очікувань менше ніж за квартал.
- Важливим фактором стала зміна очікувань щодо Китаю. Хоча фактичне повернення китайського карбаміду на світовий ринок ще не відбулося, ринок уже закладає в ціни інформацію про видачу експортних квот китайським виробникам і дистриб’юторам. За попередніми оцінками, у червні-серпні 2026 китайські компанії можуть отримати дозволи на експорт 1,5-1,6 млн тонн карбаміду, а ще близько 400 тис. тонн можуть бути спрямовані для міжурядових поставок. Для ринку цього достатньо, щоб суттєво послабити побоювання щодо дефіциту, навіть попри збереження жорсткого контролю влади Китаю над експортом добрив.
- Не менш важливу роль відіграли виробники Північної Африки. Марокко, Алжир, Єгипет, володіючи доступом до відносно дешевого газу, у розпал війни в Ірані збільшили завантаження потужностей і наростили експорт добрив до Європи та інших регіонів через середземноморські та атлантичні маршрути, частково компенсуючи втрати світового ринку.
- Фактором стабілізації стала і реакція Північної Америки, насамперед США. Країна залишається одним із найбільших виробників азотних добрив, а її конкурентоспроможність значною мірою базується на доступі до великих покладів газу (зокрема, сланцевого), який є ключовою сировиною для виробництва аміаку. Саме аміак є базовим проміжним продуктом у всьому ланцюгу азотних добрив — з нього виробляються карбамід та аміачна селітра. Тому будь-яке збільшення виробництва аміаку трансформується у розширення пропозиції на ринку добрив загалом.
У результаті сценарій фізичного дефіциту, який активно обговорювався навесні, так і не справдився. Ринок вкотре продемонстрував здатність до швидкої саморегуляції за відсутності жорстких фізичних обмежень.