ШОС як фундамент Китайського світу – результати саміту в Бішкеку

З 31 серпня по 1 вересня пройшов саміт ШОС у Бішкеку. На якому було ухвалено 28 документів. У ЗМІ здебільшого оцінювали заяви лідерів низки країн, але не концентрувалися на суті. Тобто на обговорюваних питаннях і ухвалених рішеннях. А дарма. Сьогодні можна говорити про остаточне оформлення китайської цивілізаційної альтернативи наявному світовому устрою та інституалізацію її через одну з міжнародних організацій. А сама Шанхайська організація співробітництва не лише стає китаєцентричною, а й створює практичні механізми розмивання російських інтеграційних структур. Насамперед ОДКБ і ЄАЕС.

Процес масштабний настільки, що США напередодні саміту та під час нього вели активну "флангову дипломатію", проводячи зустрічі й переговори з окремими учасниками. Певні результати такого підходу є. Як мінімум, у розвитку формату ШОС+.

Пропоную розібратися з тим, що сталося, разом.

Передісторія, або трансформація ШОС з 2022 по 2025 роки

Для розуміння того, що сталося в Бішкеку, варто подивитися на історію організації, та й самої китайської дипломатії в останні роки. Шанхайську організацію співробітництва було засновано у 2001 році. А ключові положення та правила її функціонування зафіксовано в Хартії, ухваленій у 2002-му. На той момент Росія була беззаперечним "політичним важковаговиком" у регіоні. І ШОС розглядалася як міжнародний інструмент збереження та збільшення російського впливу. Участь КНР, Індії – демонстрація можливостей і політичної ваги Кремля. Тобто підтвердження статусу "супердержави". Що на той момент (до промови Путіна на Мюнхенській конференції 2006 залишалося ще 5 років) сприймалося США та ЄС як позитивний момент.

До 2019-20 років баланс сил змінився. Роль Росії падає. Китай сприймається вже як одна із супердержав, майбутній конкурент США. Індія і Туреччина близькі до того, щоб стати регіональними лідерами.

Змінюється й сама ШОС. Ядро організації – держави Центральної Азії – дедалі більше виходять з-під російського впливу в бік співпраці з Китаєм. А Шанхайська організація, створювана для розв'язання питань регіональної безпеки, боротьби з наркотрафіком, дедалі більше наповнюється проєктами економічного характеру. Насамперед за рахунок розвитку ініціативи "Пояс і Шлях".

2022 рік – остання спроба РФ повернути Центральну Азію під свій контроль – операція ОДКБ у Казахстані. І небажання Путіна виводити війська в обумовлений із Токаєвим термін. Ба більше, озвучується теза про необхідність розширити мандат контингенту та розв'язувати "проблеми в Узбекистані", який на той момент став ключовим партнером КНР у регіоні. Саме тоді Китай і, частково, Туреччина активно втрутилися в процес. Результат – контингент ОДКБ за три доби після візитів китайських представників до Москви та Мінська забрався з регіону.

Китай сприймає організацію як сферу вже свого впливу. І використовує її механізми для захисту своїх інтересів. Наприклад, у 2022 році, підвищенням рівня партнерства з Білоруссю та прийняттям цієї країни до ШОС, Пекін створив для Москви бар'єр на шляху перетворення Мінська на "столицю одного із суб'єктів Федерації".

КНР утверджувалася як глобальна супердержава. І, фактично, пропонувала альтернативу філософії старого світопорядку. До того моменту альтернативи тезі "ліберальна демократія є умовою для зростання добробуту громадян" не було. Що дозволяло ЄС і США лобіювати трансформацію політичних систем держав-партнерів. Китай своїм прикладом і розвитком "Поясу і Шляху" демонстрував інше – ліберальна демократія не є необхідною і достатньою умовою для економічного зростання. Роблячи наголос на економічній співпраці, не звертаючи уваги на особливості політичного устрою в державах-посередниках. З погляду впливу на партнерів це просто був інший механізм. Якщо ЄС і США забезпечували вплив через трансформацію політичних систем і страх еліт втратити "статус демократії", то Китай робив те саме через інвестиції, присутність в економіці та включення до глобальних ланцюжків торгівлі. В одних механізм – політика, заснована на цінностях ліберальної демократії. В інших – технологічна та логістична прив'язка.

Але проблемою КНР на той момент була відсутність ідеологічної основи зростання свого впливу у світі. Простіше кажучи, ідеї нового світопорядку. У результаті у 2021-2024 роках було запропоновано чотири ключові ініціативи:

• Ініціатива глобального розвитку, що описує підходи в економіці та політичній співпраці між країнами. Багато в чому вона перегукувалася з ідеями Порядку денного сталого розвитку ООН до 2030 року.
• Ініціатива глобальної безпеки. Це подальший розвиток ідей "нової концепції безпеки", сформульованої китайськими елітами наприкінці 90-х. Суть у тому, що запобігання конфліктам можливе за рахунок розширення економічного, гуманітарного розвитку та відмови від "антагоністичного блокового" погляду на світ.
• Глобальна ініціатива цивілізацій. Це вже політична ініціатива, суть якої – розвиток багатоманітності та співпраці між державами на основі багатополярності та рівноправності. При цьому підкреслюється необхідність збереження та розвитку глобальної економічної системи. До речі, ця концепція дала старт оновленню та активізації механізмів "м'якої сили" Китаю.

Усі три ініціативи апелювали насамперед до держав Азії, Африки, Південної Америки – країн, які не перебувають у ядрі наявної світової системи. При цьому очевидне протиставлення "блоковому" погляду на світ декларованої Китаєм рівної участі. Разом три ініціативи створювали цілісну концепцію погляду на світ, яку Пекін міг запропонувати своїм партнерам. Однак у підході було слабке місце – брак інституалізації. Простіше кажучи, якщо конкуренти мали цілий набір міжнародних структур і майданчиків для просування власних ідей (США і ЄС, наприклад – НАТО, ОБСЄ, Рада Європи, безліч регіональних структур, РФ – ОДКБ, ЄАЕС, частково СНД), то в Китаю таких практично не було.

І ось на цьому моменті варто згадати про ШОС. Але цю організацію було створено як російсько-центричну. Її фокус зміщений на питання безпеки. А структура не відповідала завданням просування китайських цивілізаційних ініціатив.

Почався процес поступової трансформації Шанхайської організації співробітництва на повноцінну міжнародну організацію. Мандат якої поширюється і на питання гуманітарного характеру, економічну взаємодію учасників. Мета – створити майданчик для демонстрації (як внутрішні правила співпраці в ШОС), старту та просування китайських ініціатив.

Саме для цих цілей, крім власне ШОС, у 2024 році було створено формат ШОС+ – діалоговий майданчик, у якому беруть участь як члени Шанхайської організації співробітництва, спостерігачі, партнери, так і спеціально запрошені держави та міжнародні організації.

У 2025 році Китаю вдалося посилити ШОС+ за рахунок залучення до діалогу Малайзії, Індонезії, М'янми, Непалу, Камбоджі, Лаосу, В'єтнаму, Туреччини, Єгипту, Азербайджану, Вірменії (для довідки, з держав, що не входять до ШОС, у 2024 році у створенні формату брали участь Монголія, Катар, ОАЕ, Туреччина, Туркменістан). Фактично йшлося про структуру, яка об'єднувала більшість держав Південно-Східної Азії та низку впливових країн Близького Сходу. Якщо оцінювати процес крізь призму конкуренції США і КНР, то йшлося про формування пулу держав, здатних до спільних дій зі стримування тиску Вашингтона. Але, через низку суперечностей між учасниками, з, поки що, обмеженим ресурсом для узгодженої політики з просування своїх інтересів.

Нова цивілізаційна ініціатива як наповнення ШОС

Ключова подія саміту ШОС 2025: Сі Цзіньпін озвучив Глобальну ініціативу управління (Global governance initiative, GGI). Вона покликана стати однією з ключових рамок (разом з озвученими раніше глобальними ініціативами розвитку, безпеки та цивілізацій) просування ідей та інтересів КНР у світі. GGI фокусувалася на п'яти ключових напрямах:

1. Суверенна рівність – рівне право держав на участь у глобальному управлінні. Без преференцій тій чи іншій країні через розмір, історію, політичний устрій і так далі. Це прямий посил на деконструкцію привілейованого становища окремих держав (читай домінування ЄС і США). Наводжу цитату: "Якщо дозволити собі відступати від принципу суверенної рівності, міжнародні відносини виродяться в гру між державами, а міжнародне право втратить свою основу".
2. Прихильність міжнародному праву – всеосяжний характер міжнародних норм, зобов'язань. Без винятків як для окремих держав, так і через історичний момент.
3. Багатосторонність (багатостороння співпраця). Просування механізмів спільного розв'язання проблем і досягнення цілей. Простіше кажучи, перегляд, збереження та посилення механізмів глобалізації в міжнародній політиці. З відмовою від "блокового мислення" або привілейованого становища однієї чи кількох держав. Окремо підкреслюється роль ООН як ключового майданчика. При цьому висловлюється теза про необхідність реформи організації та "підтвердження її статусу" державами-учасницями.
4. Принцип "люди передусім" (坚持倡导以人为本). Тут важлива специфіка сприйняття. З одного боку, це можна сприйняти як декларацію орієнтації на особистий успіх кожного. Але в розшифровці пункту наголос робиться на "населенні країн" або "націях", інтересам яких (а не окремих держав) має відповідати світова система.
5. Орієнтація на реальні дії. Декларується необхідність підходу, орієнтованого на результат. Як у питаннях подолання проблем, так і в питаннях розвитку. У тому числі в скороченні розриву в розвитку. Де "розвинені країни" мають брати більшу частку відповідальності за результати спільних дій.

Треба зазначити, що КНР обрала зручний момент для формулювання ініціативи зі зміни глобального світопорядку. У 2025 році, з приходом Трампа, США почали активно проводити політику деконструкції старої світосистеми. Логіка Вашингтона проста – оптимізувати зовнішні витрати, сконцентрувати ресурси і за рахунок цього провести трансформацію своєї економіки.

Для більшості держав світу така політика несла загрозу. Вони виявилися не готові до руйнування, як мінімум, глобальної економічної системи. Європейський Союз, який міг стати новим центром "старого глобалізму", сам перебуває у стані кризи.

На цьому тлі Китай виступає "захисником", формулює принципи збереження глобалізму та посилення впливу держав, що розвиваються (або в іншому викладі держав "Глобального Півдня"). Де основний механізм дій – посилення ролі ООН, її реформування з поступовою ліквідацією особливих прав і правил для супердержав і блоків.

ШОС розглядається як ключова структура для реалізації пунктів Глобальної ініціативи управління і як "вітрина" результатів її роботи. Причому практична складова вже у 2025 році виходила за межі простої політики. Обговорювалися питання інвестиційного, економічного характеру, співпраці в межах розвитку енергетики, штучного інтелекту, логістики, розвитку людського потенціалу.

2025 рік також став роком структуризації самої Шанхайської організації співробітництва та фіксації її нового функціоналу. Тема безпеки, наркотрафіку з ключової перетворилася на "одну з". Процес ішов і раніше, приблизно з 2022 року, але у 2025 це було зафіксовано в тому числі в ухвалених документах. Варто зазначити, що такий процес несе пряму загрозу розвитку, а в майбутньому існуванню російсько-центричних інтеграційних структур на пострадянському просторі.

Створення Універсального центру з питань безпеки розширює можливості для військової та військово-технічної співпраці учасників. І в майбутньому може стати заміною механізмам ОДКБ.

Зафіксовану в Тяньцзіньській декларації тезу про необхідність зближення норм і підходів ЄАЕС до політики розвитку програми "Пояс і Шлях" можна сприймати як підготовку до підміни механізмів і правил Євразійського економічного союзу правилами й механізмами співпраці в межах "Поясу і Шляху".

Китай почав не лише реформу ШОС, а й заклав фундамент для майбутнього перехоплення інших російських інтеграційних механізмів. Насамперед ОДКБ і ЄАЕС.

Шанхайська організація покликана стати базою для просування китайських ініціатив. Масштабування та експансія відбуватимуться через інші механізми. Зокрема:

Формат ШОС+ як дискусійний і політичний майданчик для просування окремих тез Глобальної ініціативи управління. Окремих – тому що серед учасників є впливові держави, які мають власні підходи до регіональної та глобальної політики. Проте ШОС+ може стати пулом країн, що виступають з єдиних (або близьких позицій) у питаннях реформування ООН.

Такий підхід знайшов відображення у вигляді створення "групи друзів ініціативи глобального управління" з 43 держав-членів організації. Яка активно підтримує і долучилася до роботи ініціативи ООН-80 з реформування структур Організації Об'єднаних Націй. Показово, що в результаті реалізації подібних підходів (створення "груп друзів" інших ініціатив КНР) відбувається посилення впливу Китаю на окремі структури організації. Наприклад, Міжнародний союз електрозв'язку (ITU), Продовольча та сільськогосподарська організація (FAO).

Таким чином, для Китаю основними завданнями саміту 2026 року були:

• Подальша формалізація (через ухвалення документів) механізмів реалізації Глобальної ініціативи управління всередині ШОС.
• Розвиток механізмів співпраці у військово-технічній та економічній сферах. У тому числі продовження політики розмивання меж впливу російсько-центричних інтеграційних структур (ОДКБ, ЄАЕС).
• Залучення керівництва ООН (у тому числі Генерального секретаря) до реалізації положень GGI на рівні ШОС і ШОС+.
• Посилення діалогового майданчика ШОС+ та підготовка до наповнення цього формату конкретними багатосторонніми проєктами в економіці, політиці та безпеці.
• Підтвердження та утвердження формату ШОС як майданчика, на якому можливі результативні переговори між державами, які конфліктують. А також початок утвердження ШОС і ШОС+ як майданчиків для обговорення регіональних, глобальних проблем і формування політик їх подолання.

Інтереси інших учасників у 2026 році

Для Індії ШОС необхідна з огляду на збереження відносин з РФ і посилення співпраці з пострадянськими країнами, які значною мірою є учасниками російсько-центричних інтеграційних структур.

Посилення ролі КНР у ШОС не несе для Індії миттєвих ризиків. Радше навпаки. В умовах, коли США цілеспрямовано знищують світову систему торгівлі, прагнуть перейти у співпраці від багатосторонніх форматів до набору двосторонніх договорів, для Індії вкрай важливе збереження глобальної системи.

Водночас Делі вибудовує власну систему партнерств і впливу. У 2025 році почалася реалізація проєкту India Middle East Europe Economic Corridor. Трохи пізніше було підписано договір про зону вільної торгівлі між Індією та ЄС. Відповідно, тактично Делі може:

• розраховувати на співпрацю з Китаєм і певне поєднання механізмів реалізації проєкту Серединного коридору ("Пояс і Шлях") з ініціативою IMEEC і коридором "Північ – Південь";
• збереження механізмів політичної співпраці з Іраном, підтримка позиції КНР щодо необхідності політичного врегулювання проблем відносин Тегерана й Вашингтона дають Індії можливість у майбутньому посилити свою присутність в іранській економіці та, можливо, отримати доступ до ресурсної бази.

При цьому наявність договору про ЗВТ з ЄС створює противагу можливому зростанню китайського впливу на індійську економіку. А також дозволяє розраховувати на перенесення частини промислових потужностей (як з КНР, так і з держав Європи) на свою територію.

З погляду цивілізаційних моделей, Індія має свою концепцію, сформульовану ще у 2021 році – NORMS (New Orientation for a Reformed Multilateral System). З погляду необхідності реформ структур Організації Об'єднаних Націй, збереження глобальної економіки вона перегукується з китайською Global governance initiative. Але є й відмінності. Делі домагається постійного членства в Радбезі ООН (що суперечить ідеї суверенної рівності) і трансформації насамперед світових фінансових механізмів.

Таким чином, для Делі перетворення ШОС на майданчик реалізації ідей GGI є допустимим, але не бажаним варіантом.

Туреччина. Анкара активно посилює свій вплив на Близькому Сході та в чорноморському регіоні. При цьому Туреччина схильна до гри на балансі інтересів різних гравців. Тут і торгівля з Росією, і реалізація ідеї "Серединного коридору" з КНР, і США з проєктом TRIPP на Південному Кавказі. І, частково, навіть Індія з її баченням розвитку коридору "Північ – Південь".

Таким чином, інтереси Туреччини в ШОС на цей момент можна окреслити так:

• Замкнути на себе (свою територію) частину вантажопотоку проєкту "Пояс і Шлях", а також проєктів, які реалізує Індія, і вантажопотоку з держав Близького Сходу і таким чином стати ключовим логістичним хабом між Південною Європою та Азією.
• Використати фактор впливу КНР для забезпечення зростання свого впливу на Південному Кавказі. А в перспективі (той самий південний маршрут "Поясу і Шляху") у Грузії. Причому Китай у цьому разі є важливим партнером, оскільки він може збалансувати можливу протидію з боку Росії.
• Використати наявні механізми співпраці в ШОС і фактор впливу КНР у Центральній Азії для реалізації власних проєктів. Насамперед в енергетиці, нафтогазовій сфері та транспортуванні вуглеводнів із центральноазійських держав до країн ЄС.
• За рахунок переліченого вище залучити у свою промисловість технології та інвестиції країн Азії. Фактично реалізувати те, що намагаються робити ОАЕ – стати місцем обміну технологіями (і частково товарами) між державами Близького Сходу, Південно-Східної Азії та Європи.

Росія. Для Російської Федерації, з огляду на хід війни проти України, відкриті конфлікти з КНР, Індією чи Китаєм недоцільні. Водночас у Кремлі чудово усвідомлюють дедалі більшу залежність російської економіки від китайської та поступову ерозію російсько-центричних інтеграційних проєктів на пострадянському просторі. Таким чином, інтереси Кремля перед самітом ШОС-2026 можна охарактеризувати як:

• Максимально зберегти рівні взаємодії з КНР та Індією. І, за можливості, сприяти розвитку напрямів, які дадуть Росії доступ до обміну технологіями та технологічного імпорту.
• Не допустити інституалізації китайської політики посилення свого впливу на ЄАЕС і ОДКБ. У тому числі через жорсткі формулювання відповідних документів і ухвалення спільних програм ШОС.
• Спробувати зіграти на суперечностях між Індією, Туреччиною та КНР для збереження власних позицій усередині організації.
• Водночас сприяти якнайшвидшому створенню механізмів фінансової співпраці між членами організації (так само як і в ширшому форматі, із залученням держав ШОС+). Включно з механізмами взаємного інвестування та кредитування.

США. Сполучені Штати Америки не запрошені до участі в саміті ШОС. Однак формально для підтримки американської команди на Іграх кочівників, що проходять у Бішкеку, до Киргизстану прибула американська делегація на чолі зі спеціальним посланником Серджіо Гором і сенатором Стівом Дейнсом. Завдання якого полягали у проведенні сепаратних консультацій з державами-членами ШОС.

Варто також зазначити, що США у 2026 році активно проводили "флангову дипломатію" – серію зустрічей і переговорів з державами, які на тому чи іншому етапі приєднувалися до ініціативи ШОС+. До безсумнівного успіху Вашингтона можна віднести переговори та підписання документів про оборонну співпрацю та економічну кооперацію. Зокрема, щодо Індонезії було встановлено базові тарифи в розмірі 19%, але при цьому зроблено винятки (пільговий режим) за ключовими товарними позиціями індонезійського експорту. У результаті на саміті в Бішкеку Індонезія була відсутня. Натомість президент Прабово Субіанто поїхав на Східний економічний форум 2026 до Владивостока. Де 3 вересня провів переговори з В. Путіним.

Крім того, США з жовтня 2025 по серпень 2026 провели:

• саміт центральноазійських держав G5+1, де підписали низку важливих договорів з Казахстаном, Узбекистаном і позначили можливість масштабних інвестицій у регіон;
• переговори з Вірменією з підписанням рамкових угод щодо TRIPP;
• серію переговорів з Єгиптом. Це вкрай важливий напрям для Вашингтона, оскільки успіх на єгипетському напрямі вкладається в концепцію контролю над ключовими маршрутами світової торгівлі;
• різного успіху переговори з Індією, Пакистаном, Туреччиною, В'єтнамом.

Таким чином, інтереси США на саміті ШОС були сконцентровані, здебільшого, навколо формату ШОС+. Основне завдання – не допустити розширення майданчика та його інституційного оформлення. Тобто залишити у форматі "дискусійного клубу". Усередині самої ШОС для Вашингтона вкрай вигідними були позиції Індії та РФ. Оскільки вони гальмували перетворення організації на один із ключових механізмів реалізації китайських "цивілізаційних" ініціатив.

Хід саміту та ключові моменти Флангова дипломатія "на полях"

На полях саміту ШОС Сі Цзіньпін активно проводив двосторонні зустрічі. Зокрема, за час саміту пройшли переговори з президентами Узбекистану, Киргизстану, Росії, Монголії. А після саміту Сі здійснив візит до Єгипту.

Найбільш вдалими для КНР можна назвати:

• Зустріч з президентом Киргизстану Садиром Жапаровим і підписання низки двосторонніх договорів. Включно з договором "про постійне добросусідство, дружбу і співробітництво" та декларацією "про високоякісний розвиток відносин всеосяжного стратегічного партнерства нової доби". Крім того, було підтверджено подальший розвиток проєкту будівництва залізничної інфраструктури Китай – Узбекистан – Киргизстан, участь КНР у розвитку енергетики, транспорту. А також спрощення митних процедур. Окремо – комплекс проєктів "м'якої зв'язаності" – розвиток гуманітарної, освітньої співпраці.
• Візит Сі до Єгипту. Ключовим результатом стала заява про реалізацію політики поєднання проєктів розвитку "Поясу і Шляху" з єгипетською програмою Egypt Vision 2030. Що передбачає китайські інвестиції в промисловість Єгипту (автомобілебудування, суднобудування, енергетику, опріснення, транспорт, інформаційні технології, сільське господарство). У політичній декларації КНР зафіксувала підтримку Єгипту в питаннях спільного використання водних ресурсів Нілу. І таким чином Китай демонструє готовність бути посередником у суперечці Єгипту та Ефіопії щодо ГЕС "Хідасе" (значною мірою побудованої та оснащеної китайськими компаніями).

Фактично Єгипет стає ключовим хабом КНР у Північній Африці. Що суттєво обмежує можливості реалізації політики Трампа з отримання контролю над ключовими маршрутами міжнародної торгівлі.

На самому саміті Сі Цзіньпін виступив із "чотирма ініціативами" для ШОС. Які, передбачувано, вкладалися в концепцію Глобальної ініціативи управління. І тут показово, що Нарендра Моді у своєму виступі, фактично, доповнював ідеї голови КНР. Але формально він відштовхувався від своїх торішніх тез "розшифровки" ШОС – S (Security), C (Connectivity) та O (Opportunity). Нижче дам коротку характеристику "4-м" пропозиціям Сі та зв'язку з індійським баченням.

1. Теза про майбутнє спільне процвітання та "інклюзивну економічну глобалізацію", що перегукується з тезами "Суверенна рівність" і "багатостороння співпраця" з Глобальної ініціативи управління. І це повністю перегукується з тезами Моді. Обидва лідери розширили тези до необхідності вибудовування економічних механізмів взаємодії між країнами.
2. Безпека. Важливе місце у виступах і Сі, і Моді. І тут важливе розширення сприйняття цього блоку з безпеки членів ШОС на проблеми в інших регіонах. Зокрема, Моді на чільне місце поставив урегулювання навколо Афганістану та "кризи в Західній Азії", маючи на увазі весь комплекс конфліктів, що охоплюють Ізраїль, Ліван, Сирію та країни Перської затоки. Сі оформив тему безпеки в ще більш комплексному форматі. Він додав теми боротьби з сепаратизмом, кіберзлочинністю та питання забезпечення ядерної безпеки. А також пов'язав тему з тезою "суверенна рівність" – вказав на необхідність захисту від втручання "зовнішніх сил у внутрішню політику держав".
3. Третя пропозиція Сі практично повністю переказує блок "Люди передусім" з концепції GGI. Але тут лідером КНР, крім питань добробуту націй, були озвучені пропозиції співпраці у сфері освіти, культури, науки. Тобто Китай запропонував формування та розширення механізмів "м'якої сили" всередині ШОС і у відносинах ШОС з партнерами. Причому він говорить про створення "мереж" у сфері освіти, ЗМІ, бізнесу, аналітичних центрів. І, вперше (!!!) на міжнародних майданчиках, "мережі" партійних партнерств. Показово, що тези Моді практично збіглися з тезами Сі.
4. Оновлення системи управління. У розумінні трансформації ролі міжнародних інституцій (у тому числі ООН) та "зміцнення багатополярності". Моді безпосередньо не виводить це в окремий блок виступу, але його тези перегукуються. У цьому разі пропозиція мала практичний характер – реалізація підходів GGI та розвиток відносин між ШОС і міжнародними організаціями.

Єдиним, хто виступив з альтернативною моделлю, був… Лукашенко. Імовірно, це результат його поїздки до Москви перед самітом ШОС. Або просто демонстрація катастрофічного нерозуміння ситуації. Лукашенко виступив з критикою "пасивності" організації та запропонував до обговорення та розвитку проєкт "Євразійської хартії багатоманітності та багатополярності у XXI столітті". Ця концепція – результат напрацювань МЗС РФ, і її було озвучено у 2024 році як спільне бачення РФ і Білорусі. У тому числі як ідея, що конкурує на регіональному рівні з озвученою Сі Глобальною ініціативою управління.

Цей демарш я схильний трактувати як частину активності Путіна зі збереження свого впливу в ШОС. А заодно зниженням темпів розвитку білорусько-китайської співпраці.

В іншому ж він був сконцентрований на Кавказькому регіоні. Путін провів переговори з керівництвом Туреччини та Вірменії. Росія стрімко втрачає вплив на Південному Кавказі (посилюються переважно Туреччина та КНР). На цьому тлі зустріч із Пашиняном була покликана продемонструвати залученість РФ до проблем регіону. І прагнення Кремля зберегти свою присутність. Що й було продемонстровано в тезах про російську базу та необхідність зробити вибір щодо вектора розвитку Вірменії (ЄС чи ЄАЕС).

Своєю чергою американська делегація в Киргизстані (формально не учасники ШОС) провела зустрічі з керівництвом цієї країни (що природно). А також з керівниками Таджикистану, Узбекистану та Вірменії. До успіхів США можна віднести контакти саме на вірменському напрямі – підтвердження важливості співпраці Вашингтона і Єревана. А також обговорення механізмів реалізації проєкту TRIPP. Що на тлі концентрації порядку денного ШОС на проєкті "Пояс і Шлях" можна вважати публічною демонстрацією наявності й американського впливу на процеси на Південному Кавказі.

Ключові документи, або здрастуй, китайський світ

У результаті роботи саміту ШОС було ухвалено 28 документів, які охоплюють сфери економіки, безпеки, науково-технічної співпраці, гуманітарної сфери. Їх можна розділити за блоками, що збігаються з політикою КНР з імплементації GGI.

Технологічний контур впливу Китаю

Зокрема, на глобальному рівні Китай концентрується на створенні механізмів співпраці у сфері енергетики, зеленої енергетики, інформаційних технологій та ШІ. Цьому напряму присвячено п'ять документів. Два з яких ("Зелений технологічний коридор" і "план з інформаційної безпеки") мають прикладний характер. Решта декларують розвиток технологічної взаємодії всередині ШОС (читай з КНР).

Можна говорити, що КНР створює базу для формування свого "технологічного" контуру через інструментарій ШОС. І це повною мірою відповідає завданням інституалізації Глобальної ініціативи управління.

Безпека та військово-технічна співпраця

Тут найважливішими документами є:

• Положення про Універсальний центр з протидії викликам і загрозам безпеці держав-членів ШОС. Це наповнення практичним змістом механізму створеного у 2025 році Універсального центру. Він багато в чому дублює механізми ОДКБ. І в положення внесено, наприклад, пункти про щорічні спільні навчання, розширено пункти про військово-технічну співпрацю.
• Положення про Виконавчий комітет Антинаркотичного центру ШОС. Важливий документ. Антинаркотичний центр у його теперішньому вигляді створено у 2025 році. І за своїми повноваженнями він здатен перехопити координацію правоохоронних структур по лініях СНД, ОДКБ, ЄАЕС. Повноцінне формування виконавчого комітету (зі штаб-квартирою в Душанбе, а не Москві) – інституалізація цього процесу.

А також було ухвалено два прикладних документи – програму з боротьби з поширенням наркотиків і програму боротьби з наркозалежністю.

Окрема тема – документи з ядерної безпеки та цілий розділ, присвячений цій темі в ключовому документі саміту – Бішкецькій декларації.

Таким чином, КНР формує свій контур безпеки та співпраці в цій сфері на базі ШОС. І тут важливо зазначити, що органи, які формуються, так само як і теми (наприклад, ядерна безпека та роззброєння), виходять за межі функціонування ШОС, задані під час створення організації. Тобто з "клубу держав", сконцентрованих на внутрішніх проблемах, організація трансформується у структуру, здатну й готову висувати пропозиції на глобальному рівні.

Вихід на глобальний рівень як політичного суб'єкта

Третій ключовий напрям – зміна характеру зовнішніх відносин ШОС. Вище я описував підходи КНР до реалізації ідей GGI через активну роботу зі структурами ООН і створення пілотного майданчика роботи ініціативи на базі Шанхайської організації співробітництва. Тут показова активна участь генсека ООН у роботі ШОС і ШОС+.

Ще один момент – Бішкецька декларація глав держав. Там міститься одразу кілька тез, спрямованих назовні. Тобто декларація про солідарну позицію ШОС з глобальних питань. Серед ключових:

• Теза про необхідність ядерного роззброєння та неприпустимість поширення ядерної зброї (ця теза вкрай незручна для РФ з огляду на спроби Москви використовувати "ядерний шантаж" у питаннях завершення війни в Україні).
• Заклик "докласти зусиль для підписання та ратифікації Конвенції ООН проти кіберзлочинності" (це вже позиція на підтримку ініціатив Генсека ООН).
• Позиція щодо врегулювання кризи на Близькому Сході. Підкреслюється підтримка територіальної цілісності Ірану, його права на "суверенний розвиток". І, що важливо, вихід із кризи пов'язується з урегулюванням "палестинського питання" як однієї з його першопричин.
• Висловлюється теза про необхідність залучення Афганістану до регіональних процесів і повторюється ідея про "формування інклюзивного уряду" в цій країні як основи стабільності та розвитку.
• Декларація виступу ШОС за "подальше вдосконалення та реформування системи глобального економічного управління" та декларація неприйняття "односторонніх примусових заходів, що суперечать Статуту ООН та іншим нормам міжнародного права" (це, як і пункт щодо іранської проблеми, має переважно антиамериканську спрямованість).

Окремо варто згадати тезу про необхідність поєднання механізмів взаємодії всередині ЄАЕС з механізмами та правилами ініціативи "Один пояс – один шлях" (ОПОШ). Цей блок підтримали 8 держав (перелічені в тексті). Логічно, що без Індії. Але він важливий, оскільки створює умови для зближення політик ЄАЕС з політикою КНР у межах ОПОШ. Або створення паралельних механізмів, які з часом можуть призвести до ерозії ЄАЕС як інтеграційного утворення.

Інституційне оформлення ШОС як китайського проєкту

Найважливішим документом саміту став "технічний" документ – Протокол про внесення змін і доповнень до Хартії ШОС від 7 червня 2002 року. Він докорінно змінює характер роботи органів організації. Документом було трансформовано роль Секретаріату ШОС. Структура стає постійним органом (раніше де-факто, тепер де-юре) і отримує право контролювати виконання рішень органів ШОС. Тобто право контролю над національними урядами у сфері виконання міжнародних зобов'язань. Генсеку ШОС і працівникам секретаріату прямо забороняється отримувати вказівки від своїх національних урядів. А сам секретар обирається на трирічний термін без права переобрання.

Змінюється механізм партнерства з ШОС. Якщо раніше партнером організації могла стати лише держава, то тепер і "міжнародні організації". Показово, що після ухвалення протоколу було ухвалено "Меморандум про взаєморозуміння між Секретаріатом ШОС і Комісією Африканського союзу". При цьому формалізується механізм надання статусу "партнера". Для цього необхідно ухвалити окреме положення (імовірно, на наступному саміті ШОС), але це буде підхід з оцінки критеріїв прийнятності замість непрозорого механізму пропозиції партнерства перед голосуванням глав держав.

Показово також, що прагнення до розширення впливу ШОС знайшло відображення в додаванні англійської мови як офіційної мови ШОС.

Згадані вище Універсальний центр безпеки та Антинаркотичний центр стають постійними органами, чий статус і незалежність зафіксовано в Хартії ШОС (статутному документі).

І, нарешті, географія. Москва остаточно втратила статус "одного з центрів ШОС". Розташування секретаріату зафіксовано в Пекіні, Універсального центру – у Ташкенті, Антинаркотичного центру – у Душанбе.

Таким чином, КНР провела перший етап реформи ШОС, не називаючи це реформою. Організація поки що не стала однозначно китаєцентричною. Але вона:

• зафіксувала у своїх пріоритетах діяльності положення Глобальної ініціативи управління;
• розширила сферу своїх повноважень для проведення проактивної зовнішньої політики співпраці;
• посилилася структурно. Причому ключові органи ШОС розташовані поза Російською Федерацією.

ШОС+: позитиву менше

Якщо говорити про формат ШОС+, то тут позитиву для КНР менше. Що було прогнозовано навіть з погляду учасників. Суперечності всередині ШОС заблокували запрошення Афганістану та Туркменістану. Конфлікт на Близькому Сході та удари Ірану по партнерах США в Перській затоці унеможливили участь делегацій Саудівської Аравії, Катару, Об'єднаних Арабських Еміратів, Кувейту. "Флангова дипломатія США" або побоювання негативної реакції Вашингтона призвели до того, що від участі в саміті утрималися керівники Малайзії, Індонезії, Мальдівів, Камбоджі, Непалу.

У таких умовах виносити важливі рішення на зустріч з обмеженою кількістю учасників для Сі було безглуздо.

З іншого боку, основний фокус 2026 року було зміщено на реформу самої ШОС. І створення бази для подальшої політичної експансії. Китай це отримав. Так само як і підтвердження статусу організації, на полях якої відбувається обговорення механізмів виходу з регіональних криз. Адже крім декларацій щодо Ірану та Афганістану, пройшли досить успішні переговори між Азербайджаном і Вірменією. А також цикл переговорів і зустрічей Ердогана (з Путіним, Лукашенком, Гутеррішем) з питань безпеки в Чорному морі, війни в Україні. Де, імовірно, йшлося про можливе укладення певного аналога зернової угоди 2022 року. Тоді саме Туреччина була основним посередником у вирішенні цього питання.

Підбиваючи підсумок сказаному, можна констатувати, що Китай уже створив як теоретичну рамку альтернативної цивілізаційної моделі, так і практичний інструмент її реалізації. Простіше кажучи, майбутню "вітрину китайського світу". У цей час Трамп почав нову тарифну війну з найближчим союзником – Канадою.