Світ входить в епоху, де міжнародне право й норми важать дедалі менше, а результат вирішує груба сила. Країнам, які десятиліттями покладалися на американські гарантії, доведеться вчитися виживати самотужки – і починати вже зараз.
Як передає "Хвиля", про це пише в есе для Foreign Policy Гел Брендс – професор глобальних відносин Школи передових міжнародних досліджень Університету Джонса Гопкінса та старший науковий співробітник Американського інституту підприємництва.
Брендс описує картину, у якій правила відступають по всіх напрямках: агресія та завоювання повертаються, економічний примус став буденністю, контроль над озброєннями розвалюється, а Рада Безпеки ООН перетворилася на декорацію. Спроба Росії знищити Україну в його переліку – лише найкричущіший приклад загальної тенденції.
"Наш світ ризикує стати раєм для гангстера, де правила важать значно менше, ніж колись, а груба сила – значно більше", – пише автор.
Окремо він розбирає роль США. Вашингтон, який колись був головним гарантом старого порядку, тепер сам його розхитує: тарифна війна, удари по нібито наркоторговцях в обхід міжнародного права, спроби перетворити глобальні суспільні блага на рекет. Брендс визнає й зворотний бік: адміністрація Трампа воювала з хуситами та Іраном за свободу судноплавства і – хай і непослідовно – продовжила підтримувати Україну.
Після січневого захоплення президента Венесуели Ніколаса Мадуро Трамп заявив, що обмежити його може лише власна мораль, а не міжнародне право чи Конституція США. "Ми живемо у світі, яким керує сила, яким керує міць, яким керує влада. Це залізні закони світу, які існують від початку часів", – додав тоді чиновник Білого дому Стівен Міллер.
Далі автор переходить до того, що називає правилами виживання. Перше – ностальгія не є стратегією. Робити Трампа єдиним лиходієм цієї історії й чекати, що після нього все повернеться на місце, Брендс вважає самообманом: Пекін і Москва почали руйнувати старий порядок задовго до його приходу.
"Трамп – це симптом глибших змін, які переживуть його термін на посаді. Лідери справді мають значення, і щодо майбутнього американської політики є критичні невідомі. Але хто б не став президентом у 2028 чи 2032 році, не чекайте, що світ повернеться до принципово м'якшого стану", – пише він.
Друге правило – самодопомога. У нинішніх умовах, наполягає Брендс, це не ознака хаосу, а холодний розрахунок.
"Країни, які покладаються виключно на союз із Вашингтоном, ризикують розчаруванням із фатальними наслідками. А ті, хто робить ставку на міжнародне право, багатосторонні інституції чи моральні принципи, ризикують стати здобиччю сильніших ворогів", – зазначає він.
Зразковими учнями нової епохи автор називає Польщу та Японію. Варшава вкладає в оборону історичні суми й одночасно будує коаліції з іншими прифронтовими державами Європи, Токіо вибудовує квазіальянси з Австралією та Філіппінами й поглиблює оборонні зв'язки від Індії до В'єтнаму. Решті Європи, на його думку, доведеться різати соціальні програми, що розрослися за десятиліття, поки рахунок за оборону НАТО оплачував Вашингтон.
А от ідею "моменту середніх держав", яку просував прем'єр-міністр Канади Марк Карні, Брендс вважає марною тратою часу й енергії: якби середні держави могли задавати правила глобального порядку, вони не були б середніми.
Ревізіоністам, які виграють від розвалу старого порядку, автор радить не радіти зарано. "Гангстерський світ може влаштовувати їх не вічно, навіть якщо зараз він їх надихає", – пише Брендс. Якщо сусіди почнуть озброюватися гарячково, а справа дійде до ядерного розповсюдження, Китаю доведеться жити поруч із наїжаченою зброєю Японією, а Росії – з Польщею та Німеччиною, яких більше не стримує Вашингтон.
Фінальна теза есе стосується самих США. "Принцип – це джерело сили. Якщо Вашингтон забуде про це, він заплатить високу ціну", – підсумовує автор.