Польська прокуратура домагається зняття імунітету з голови Конституційного трибуналу Богдана Свєнчковського, а також дозволу на його затримання й арешт. Розслідування стосується епізодів часів його керівництва Національною прокуратурою за урядів партії «Право і справедливість» (PiS), але тепер безпосередньо зачіпає найвищі державні інституції.
Про намір прокуратури польські медіа повідомили 6 листопада 2026 року. Серед перевірюваних обставин — можливе використання матеріалів, отриманих за допомогою шпигунської програми Pegasus, проти політика й адвоката Романа Гертиха, передача цих даних тодішньому міністру юстиції Збігнєву Зьобро, закупівля системи Hermes і кадрові рішення всередині прокуратури. Йдеться про підозри, а не про встановлену судом вину.
Процедурна перешкода має особливу вагу: без зняття імунітету Свєнчковського затримати не можна. Тому майбутнє рішення стане не лише юридичною оцінкою дій посадовця, а й новим випробуванням для конфліктної системи, у якій уряд Дональда Туска, PiS, президент Кароль Навроцький і різні групи суддів по-різному визначають межі своїх повноважень.
Pegasus виводить справу за межі приватності
Найчутливіший напрям розслідування пов’язаний із Романом Гертихом — адвокатом і політиком, відомим критичним ставленням до PiS. Прокуратура перевіряє, чи використовувалися проти нього дані, отримані за допомогою Pegasus, чи вийшло їхнє застосування за межі початкової законної мети і чи були матеріали передані Зьобро.
Pegasus може відкривати доступ до повідомлень, контактів та інших даних на телефоні об’єкта спостереження. Саме тому питання полягає не лише в захисті приватного життя. Слідство має з’ясувати, чи не застосовували інструмент кримінального переслідування у спосіб, здатний вплинути на політичну конкуренцію.
Поки що невідомо, які саме відомості були зібрані, хто їх отримав і чи вплинули вони на подальші службові або політичні рішення. Ці обставини мають бути встановлені в межах розслідування та, за потреби, судового розгляду. Сам факт перевірки не доводить незаконності стеження.
Посада Свєнчковського в період, якого стосується справа, надає епізоду інституційного виміру. Як керівник Національної прокуратури, він очолював структуру, що впливає на напрям кримінальних розслідувань і роботу прокурорів. Тому слідство цікавить не тільки можлива окрема операція зі спостереження, а й те, як ухвалювалися рішення, хто контролював чутливі дані та якою була роль керівництва відомства.
Окремо перевіряється придбання системи Hermes — чи відповідала процедура правилам державних закупівель. Ще один блок стосується кадрових перестановок у прокуратурі. За версією, яку розглядають слідчі, переведення та інші рішення могли використовуватися для тиску на прокурорів, критично налаштованих до тодішнього уряду PiS. Ці твердження також потребують доказового підтвердження.
Конституційний трибунал як поле бою
Нинішня посада Свєнчковського робить справу значно вибуховішою. Конституційний трибунал роками перебуває в центрі польської суперечки про верховенство права. Політичні табори не погоджуються щодо законності обрання окремих суддів, повноважень парламентських більшостей і чинності рішень органу, легітимність якого частина сторін оскаржує.
Серед претензій до Свєнчковського називають блокування роботи п’ятьох суддів Конституційного трибуналу, обраних нинішнім складом Сейму. Паралельно конфлікт загострився всередині самого органу. За повідомленнями, судді, яких підтримує нинішня парламентська більшість, за сприяння поліції увійшли до будівлі Трибуналу. Разом із частиною колег вони ухвалили рішення про відсторонення Свєнчковського та його заступника Бартоломея Соханського.
Сторони надають цим подіям протилежні правові оцінки. Одні називають їх спробою відновити роботу Трибуналу й усунути наслідки змін періоду PiS. Інші вважають такі дії незаконним втручанням у діяльність суду. Суперечка тому стосується не лише того, хто має обіймати керівну посаду, а й того, яка інституція взагалі має право ухвалювати таке рішення.
Відсутність спільно визнаного арбітра і є головною проблемою. Рішення, яке один табір трактує як відновлення законності, інший сприймає як спробу захопити контроль над органом. Кожне нове розслідування, призначення чи судовий акт перетворюється на перевірку не тільки права, а й реального співвідношення сил між державними інституціями.
Президентська підтримка підвищує ставки
Кароль Навроцький, якого підтримує PiS, виступає проти частини судових реформ уряду Туска та підтримує Свєнчковського. Якщо імунітет голови Трибуналу буде знято, а дозвіл на затримання надано, прокуратура й уряд опиняться по один бік конфлікту, а президент, права опозиція та частина суддів — по інший.
Арешт очільника конституційного органу став би безпрецедентним для історії Третьої Речі Посполитої. Це саме по собі не визначає, чи є затримання юридично обґрунтованим, але пояснює політичний масштаб справи. Будь-який крок проти Свєнчковського одночасно сприйматиметься як оцінка його роботи, спадщини PiS і повноважень прокуратури після зміни влади.
Прихильники нинішнього уряду вважають перевірку рішень і призначень часів PiS необхідною для встановлення відповідальності за можливі зловживання та втручання в незалежність правосуддя. Опоненти розцінюють цей процес як політичну розправу й спробу усунути представників іншого табору з державних інституцій. PiS заперечує твердження, що її уряди системно використовували державні органи проти політичних суперників.
Парадокс полягає в тому, що установи, які мають розібратися зі спадщиною попередньої влади, самі стали частиною боротьби. Прокуратура розслідує можливі зловживання, але її повноваження оскаржують. Конституційний трибунал мав би бути майданчиком для вирішення спору, однак його склад і керівництво залишаються предметом конфлікту. Президент підтримує сили, які чинять опір урядовій перебудові судової системи.
Європейський вимір інституційної кризи
Справа поєднує кілька різних проблем: захист приватності під час використання шпигунських технологій, незалежність прокурорів і здатність конституційного суду ухвалювати рішення, обов’язкові для всіх сторін. Кожна з них має окреме значення, але разом вони показують, наскільки складно польській державі діяти, коли її інституції не визнають повноважень одна одної.
Тривалий конфлікт навколо незалежності польської юстиції вже послабив довіру до державних органів країни з боку європейських партнерів. Нове протистояння між урядом, президентом, парламентом, прокуратурою та суддями може ускладнити участь Варшави у формуванні спільної політики Європейського союзу: партнерам буде важче розуміти, які рішення польських інституцій є остаточними та стійкими.
Найближчий крок — рішення про імунітет Свєнчковського і можливий дозвіл на його затримання. Глибше питання полягає в тому, чи зможе Польща розслідувати ймовірні зловживання минулого так, щоб сама процедура не стала новим джерелом інституційного паралічу.
Матеріал польського видання naTemat про справу Свєнчковського.