ГоловнаПолітикаУ Бресті суд винесли в університет — разом із попередженням студентам

У Бресті суд винесли в університет — разом із попередженням студентам

У Бресті суд винесли в університет — разом із попередженням студентам

18 листопада 2026 року в Брестському державному університеті імені Олександра Пушкіна провели виїзне судове засідання у справі про «образу» президента Білорусі Олександра Лукашенка. Обвинуваченого, якого публічно позначили лише літерою «К.», засудили до двох років обмеження волі без направлення до виправної установи.

Після засідання прокурор Олег Герасимович виступив перед студентами юридичного факультету й попередив їх про відповідальність за правопорушення, які влада називає «екстремістськими». Так кримінальна справа з майже нерозкритими обставинами перетворилася на публічний урок про межі дозволеного — і про ціну висловлювань щодо глави держави.

Відомий вирок, невідомий вислів

Про суд повідомило видання «Реформ Ньюз». За даними університету, провадження відбувалося за частиною 1 статті 368 Кримінального кодексу Білорусі, яка передбачає відповідальність за образу президента.

Університет заявив, що підсудний повністю визнав провину. Суд, урахувавши «пом’якшувальні обставини», призначив йому два роки обмеження волі. Це не є ув’язненням у виправній колонії, однак залишається кримінальним покаранням, яке накладає на засудженого встановлені судом обмеження.

Публічно не повідомляється, які саме слова стали підставою для справи, де вони прозвучали або були поширені та які докази розглядав суд. Ім’я обвинуваченого також не розкрили. Відтак суспільству показали насамперед результат переслідування, а не обставини висловлювання, що до нього призвело.

Саме ця нерівність між непрозорістю справи та видимістю покарання надає значення вибору місця. Суд відбувся не лише перед судом і сторонами процесу, а в університетському середовищі, де безпосередньою аудиторією стали студенти.

Від судової зали до лекції

Послідовність подій була промовистою: спочатку студентам продемонстрували кримінальний наслідок справи про висловлювання щодо Лукашенка, потім прокурор заговорив про відповідальність за інші дії, віднесені владою до «екстремістських». Це не обов’язково означає, що кожен студент сприйняв захід однаково або що університет відмовився від усіх своїх освітніх функцій. Але сама конструкція події дозволяє побачити її як звернення не тільки до підсудного, а й до ширшої молодої аудиторії.

Для студентів-правників це був не абстрактний розбір норми кримінального права. Вони побачили, як політично чутливе висловлювання може стати предметом кримінального провадження, а потім почули попередження про інші категорії поведінки, межі яких визначають органи влади.

Поняття «екстремістських» правопорушень розширює сигнал за межі конкретної справи «К.». Водночас із оприлюдненої інформації незрозуміло, які саме дії мав на увазі прокурор і як ця категорія може застосовуватися до студентів. Тому йдеться радше про загальне застереження, підкріплене конкретним прикладом, ніж про детальне пояснення правових норм.

Університет зазвичай пов’язують із навчанням, дискусією та формуванням самостійного судження. Коли ж на його території розглядають справу про висловлювання щодо президента, а відразу після цього представник прокуратури попереджає студентів про можливі покарання, освітній простір починає виконувати ще одну функцію — передавати державний сигнал про межі допустимого.

Чому важливе саме місце

Виїзне судове засідання може мати організаційні причини. Однак перенесення процесу до університету змінює його суспільне звучання. Академічна будівля, призначена для підготовки майбутніх фахівців, стає сценою, де держава демонструє застосування кримінального закону до політично чутливої заяви.

Такі публічні процеси історично могли виконувати подвійну роль: вирішувати справу конкретної людини й водночас показувати силу влади ширшій аудиторії. Саме тому брестський епізод викликає асоціації з показовими процесами радянської доби та культом особи. Це не означає, що сучасна Білорусь буквально відтворює радянську модель: відрізняються інституції, законодавчі формулювання та політичний контекст.

Історична паралель виникає з вужчої комбінації: звинувачення пов’язане з висловлюванням про керівника держави, суд роблять видимим для молоді, а представник влади одразу розширює послання до інших форм поведінки. Покарання однієї людини в такій конструкції може сприйматися як попередження для багатьох — навіть якщо подробиці самої справи залишаються недоступними.

Важливе й те, що два роки обмеження волі не можна ототожнювати з ув’язненням. Але це кримінальний вирок, оголошений у присутності студентів. Його демонстративний ефект визначається не лише суворістю санкції, а й тим, що слухачам показали можливий перехід від політичної незгоди до кримінального переслідування.

Невизначеність, яку не усуває публічність

Без тексту висловлювання, опису його контексту та матеріалів справи неможливо незалежно оцінити зміст обвинувачення або обґрунтованість вироку. Повідомлення про повне визнання провини й пом’якшувальні обставини описує позицію університету щодо результату процесу, але не розкриває суті спору.

Натомість добре видно спосіб подачі події: особу обвинуваченого приховали, деталі справи не оприлюднили, а наслідки зробили публічними перед майбутніми правниками. Це перетворює університет із місця, де право аналізують, на майданчик, де його каральний бік демонструють наживо.

Питання тепер стосується не лише долі «К.». Важливо, чи залишиться брестське засідання поодиноким випадком, чи білоруські університети дедалі частіше використовуватимуть для того, щоб показувати молоді ціну політичної критики та визначати межі незалежного мислення.

Головне за день

0 0 голоси
Рейтинг статті
Підписатися
Сповістити про
guest
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів

Опитування

Чи пішли б ви на поступки русні через відсутність світла/тепла?

ТОП новини