Сьогодні український фермер опинився між двома сильними тисками. З одного боку — дорожчають пальне, логістика, ремонт техніки, насіння, добрива та засоби захисту рослин. З іншого — під час збирання врожаю закупівельні ціни на зерно часто знижуються.
На початку липня середня ціна пшениці другого класу на умовах доставки до термінала становила близько 10,5 тис. грн/т. Водночас через атаки на українські порти, зменшення кількості доступних суден і зростання воєнних ризиків вартість морського фрахту на окремих напрямках перевищила $40 за тонну. Все це безпосередньо впливає на ціну, яку зрештою отримує виробник.
Коли одночасно приходить новий урожай, господарствам потрібні гроші, а логістика працює з перебоями, покупець отримує сильнішу позицію. Фермеру ж часто доводиться продавати не тоді, коли ціна його влаштовує, а тоді, коли потрібно терміново закривати платежі.
Урожай є, але грошей може не бути
Це одна з головних проблем агробізнесу. Фермер може виростити хороший урожай, мати прибуткове господарство і водночас не мати достатньо обігових коштів. Адже після збирання потрібно:
- розрахуватися за пальне;
- виплатити заробітну плату;
- оплатити оренду землі;
- погасити борги за насіння, добрива та засоби захисту;
- підготувати техніку;
- розпочати осінню посівну;
- придбати матеріали для наступного сезону.
Усі ці витрати виникають уже зараз. А найкраща ціна на зерно може бути пізніше. Саме тому фермер часто продає зерно прямо з поля. Не тому, що вважає ціну вигідною, а тому, що йому потрібні живі гроші. Фактично він продає не тільки зерно. Він віддає покупцеві можливий майбутній заробіток за те, щоб отримати кошти сьогодні.