Про захисницю розказали у 241 окремій бригаді Сил територіальної оборони ЗСУ.
За словами “Ластівки”, її діти знали, що мама піде воювати, тому навіть не здивувалися, а підтримали. Спочатку вона була в добробаті, а потім долучилися до 243 окремого батальйону.
Пройшло 2 роки війни, але “Ластівка” не шкодує, що зробила такий вибір.
“Бо я розуміла, що хтось буде ховатися, комусь буде страшно, а воювати треба. Я не вважаю себе слабкою людиною. Мені іноді говорять: нащо тобі це все, у тебе ж діти. Але діти, родини є і в чоловіків. Усім нам є що втрачати. А якщо ми підемо з фронту, то війна прийде туди, де зараз тил”, – говорить захисниця.
Вона зауважує, що війна змінила її, жінка почала дивитися на все по-іншому. Раніше любила літаки, а зараз щось не дуже. Втомилася трохи, за дітьми сумує, але поки не має сенсу їм повертатися, бо тоді їй буде набагато важче.
“Перемога для мене буде тоді, коли ми повернемо всі наші території та виженемо окупантів. Сподіваюся, що не буде ніяких домовленостей. Я впевнена, що людей, які будуть стояти до останнього, боротися за своє у нас багато. Головне, щоб було чим воювати. Бо це наш дім! І ми нікому не дозволимо його у нас відібрати”, – говорить “Ластівка”.
Відомо, два роки як я повністю перейшов на “військові рейки”, – хореограф Дмитро Дікусар про те, як воює на фронті.
Сообщение До широкомасштабного вторгнення “Ластівка” займалася кінним спортом, а зараз – бійчиня появились сначала на Великий Київ.