Не коментую, що там з військової точки зору відбувається на українському-російському кордоні на Сумщині й Курщині (цікаво, що російські загарбники раптом згадали, що існує таки державний кордон!).
Але даю довідку з точки зору міжнародного права.
По-перше, згідно зі ст. 51 Статуту ООН Україна має «невід’ємне право на індивідуальну або колективну самооборону, якщо відбудеться збройний напад» на неї.
По-друге, саме збройна агресія РФ (підтверджена не лише де-факто вторгненням і тимчасовою окупацією регулярними російськими військами території України, але й багатьма документами ООН та інших організацій та й самою Україною) проти України стала підставою для застосування Україною права на самооборону. Україна може не утримуватися від застосування сили відносно РФ.
По-третє, у разі реалізації права на самооборону – воно може здійснюватися й на території агресора (на землі, у повітрі, на морі включно);
По-четверте, всі засоби для оборони, включно з наданими партнерами озброєннями та технікою можуть бути використані;
По п’яте, здійснюючи право на самооборону та відповідні військові дії, Україна не тільки захищає себе, а й робить внесок у вирішення головного завдання сучасного міжнародного права – забезпечити мир та зберегти світовий правопорядок.
Висновок: такі потенційні дії проти агресора не розглядаються, як така ж агресія, а лише як оборона та озброєний захист.
Тому говорити:
- «агресія» – неправильно; «самооборона», «озброєний захист» – правильно;
- «вторгнення» – неправильно; «відновлення територіальної цілісності й суверенітету» – правильно;
- «ескалація» – неправильно; «примушення до миру» – правильно.
Читайте також:
- ЗСУ у Курську. Доказ смерті путінської держави
- Декілька неймовірних важливих слів про Курськ
- Суджа – столиця України. Що каже історія про місто, в яке увійшли ЗСУ
- Бойові дії на Курському напрямку: дезінформація та реальні загрози
- Операція в Курській області. Чи є перспективи зі стратегічної точки зору?
- Точка «Ку». Чому Україна б'є по Курській області