Рослини мають пам’ять! Ба більше, вони можуть передавати її наступним поколінням. Як же це може працювати в організмів, які не мають ані мозку, ані бодай нервової системи? Весь секрет — у довготривалій регуляції експресії генів, тобто їхньої роботи, що дозволяє рослинам зберігати «в пам’яті» власні реакції на стреси і підтримувати стан підвищеної готовності. Цей механізм отримав назву «праймінг», що буквально означає «попередня підготовка».
Рослини ведуть прикріплений спосіб життя, тому класичний тваринний механізм реагування на більшість стресів «бий або біжи» їм недоступний. Через це вони виробили велику кількість пристосувань, що дозволяють їм максимально адаптуватися до мінливих стресових умов, залишаючись на одному місці. Хоча різноманітних стресорів немало, реакції на них переважно схожі між собою. Більшість з них зводиться до підтримки водного балансу, адже рослинні організми на понад 90% складаються з води. До цих реакцій належить закриття продихів для зменшення випаровування, потовщення кутикули на поверхні листків, галуження та поглиблення кореневої системи, накопичення антиоксидантів та осмотично активних речовин для утримання води в тканинах рослин. У разі біотичного стресу, тобто інфікування патогенами, додається ще накопичення специфічних білків та інших речовин, що забезпечують імунні реакції рослин.
Так як рослини протягом життя неодноразово переживають вплив стресових чинників, у них сформувалися механізми, що дозволяють «запам’ятовувати» стресові реакції для швидшої та ефективнішої адаптації. Одним із таких механізмів є захисний праймінг, який сприяє підготовці рослини до майбутніх стресових впливів.