На місці демонтованого пам’ятника володимиру леніну на розі бульвару Тараса Шевченка і вулиці Хрещатик у Києві планують встановити фонтан. Голова Українського інституту національної пам'яті Олександр Алфьоров заявив, що встановлення фонтану на місці пам'ятника леніну в центрі Києва є нейтральним, а не відіграє ролі у меморіалізації. Про це пише УНН з посиланням на сайт КМДА та допис Алфьорова у Facebook.
Фонтан на місці Леніна? Що пропонують в КМДА
У центрі Києва планують оновити громадський простір на розі бульвару Тараса Шевченка і вулиці Хрещатик, зробивши його безбар’єрним і зручним для всіх. Проєкт передбачає облаштування території відповідно до принципів доступності та сучасних стандартів міського середовища. Його реалізують за підтримки та участі меценатів
– повідомили в КМДА.
Зазначається, що на площі планують облаштувати озеленення, лавки, освітлення, зручні доріжки та фонтан, який стане символічним центром нового простору.
Фонтани мають особливе місце в архітектурній традиції Києва: ще понад 100 років тому відомі чавунні фонтани Термена встановлювали в міських парках, і з часом вони стали невід’ємною частиною історичного середовища столиці. У новітній історії міста подібний фонтан з’явився, зокрема, на Володимирській гірці. Такий самий елемент благоустрою передбачений і для цієї частини площі
– додали у КМДА.
У владі зазначили, що після демонтажу пам’ятника леніну у 2013 році ця частина міста багато років лишалася недоступною для частини пішоходів.
Наробимо сірих зон – чому голова Інституту нацпам'яті проти фонтану
Однак, голова УІНП Олександр Алфьоров розкритикував ідею встановлення фонтану, зазначивши, його встановлення є нейтральним, і не відіграє ролі у меморіалізації.
Я щиро дякую благодійникам, які прекрасно розуміють, що Київ – це не просто місто, Київ – це Столиця Незалежної Держави, яка веде криваву війну з окупантом. І саме в цей час, як ніколи, нам необхідно дуже уважно і ретельно розставляти свої маркери ідентичності та вибудовувати міцний кордон пам’яті та меморіалізації. А тут – фонтан. Для мене – це як перейменувати вулицю леніна на Абрикосову. Ну, щось нейтральне, все-одно – потім ще якась влада буде, друга, третя. Чого возитись? Наробимо сірих зон. А свідомість молодого покоління – хай в школі гартується
– написав Алфьоров.
Він нагадує, що Київ – це не просто тисячолітнє місто – це столиця, і місце, де влада Києва бачить фонтан – це центр Столиці, це серце України.
Відповідальність тут – неймовірна. Кожне подібне місце в Києві має бути гармонійно вписане у загальну концепцію. А не затикане нейтральністю, яка в сучасних умовах дорівнює безвідповідальності та, насправді, потуранню окупанту, який дуже прагне от цієї мовчазної та сірої України. У мене, як і у багатьох є свої персональні думки, що має бути на місці леніна. Я про це говорив публічно. Повторю. Один кінець бульвару Шевченка, де раніше був пам’ятник Щорсу, виходить на вулицю Петлюри. А цей- на Бессарабку та вулицю Скоропадського. В центрі бульвару є пам’ятник Грушевському. Тобто, для Столиці є прекрасна артерія, яка б меморіалізувала Добу Незалежності України 1917-1920: створення пам’ятника Петлюрі, де раніше був Щорс, та пам’ятника Скоропадському, де раніше був ленін. В центрі вже є Грушевський. Але, це моя думка, і вона має бути однією з багатьох, які будуть представлені на публічному обговоренні і подальшому конкурсі
– додав Алфьоров.
Він додав, що йому, як голові експертної групи з дерусифікації в Києві, цей крок є незрозумілим, адже не вписується у стратегію наречень в Києві.
Як киянин у 5 поколінні – вважаю це рішення дивним: моє Місто має величну історію. Як Голова Українського інституту національної пам’яті – вважаю це рішення небезпечним
– резюмував Алфьоров.
Додамо
Пам’ятник леніну було встановлено у грудні 1946 року в історичній місцевості Бессарабка, на розі бульвару Тараса Шевченка та вулиці Хрещатик, перед Бессарабською площею (навпроти Бессарабського ринку).
У часи Другої світової війни на місці, де встановили монумент, була розміщена шибениця, де німецькі військові проводили публічні страти заручників.
Пам'ятник являв собою постать володимира леніна з червоного полірованого граніту заввишки 3,45 м, що була встановлена на циліндричному постаменті з чорного полірованого лабрадориту на квадратному гранітному стилобаті.
У центрі постаменту напис "Ленін". З боків постаменту викарбувано фрази: "Ніколи не переможуть того народу, в якому робітники і селяни в більшості своїй пізнали, відчули і побачили, що вони відстоюють свою, радянську владу – владу трудящих, що вони відстоюють ту справу, перемога якої їм та їх дітям забезпечить можливість користуватися всіма благами культури, всім, що створено людською працею. Ленін" та "При єдиній дії пролетарів великоруських та українських вільна Україна можлива. Без такої єдності про неї не може бути й мови. ленін".
У 2009 році група осіб пошкодила пам'ятник, пошкодивши у скульптури ніс і ліву руку.
У грудні 2013 року під час Революції Гідності пам’ятник було повалено, а потім розбили його на "сувеніри".
У 2016 році на місці колишнього пам’ятника Леніну в Києві перебувала тимчасова інсталяція Синтії Ґутьєррес "Населяючи тіні".
У 2018 році перед постаментом, що залишився від поваленого пам'ятника, з боку Бессарабського ринку відкрита скульптура "Середній шлях" румунського скульптора Богдана Раци у вигляді людської руки синього кольору. Скульптура символізує дружбу та спілкування. Її особливістю є те, що обидві сторони руки – тильні, долоні немає.