Стежу, як київська еліта переконує себе, що Україна «не в кордонах 1991 року» буде «тією самою Україною», і як з Заходу України розгортається кампанія за відмову від частини територій в обмін європейську/євроатлантичну інтеграцію лише частини України, яка на момент подібних ймовірних домовленостей буде неокупована.
Ніяк не буду коментувати ці ідеї, лише зауважу, що наслідки подібних рішень будуть глобальними і катастрофічними для сучасного світу в цілому.
Думаю, ідеологи розчленування України це прекрасно розуміють, але вирішили будувати новий миропорядок, новий світ. А от їхні апологети з числа діючих і відставних українських політиків/лідерів суспільної думки, здається, мають ілюзорне відчуття, що вони «в доміку», що російсько-українська війна на її нинішній стадії – це суто регіональний конфлікт, який можна швидко припинити черговим «Мінськом» чи новим «Стамбулом».
Але це не так.
Треба, звісно, це аналізувати, про це говорити, але я не бачу суспільного запиту на складну реальність.
Читайте також:
- Голова ради резервістів Сухопутних військ: Треба хвалити наших захисників, а не сіяти упадницькі настрої
- Як 72-га виходила з Вугледара. Інтерв’ю з комбригом «Чорних запорожців»
- Ватиканський шпагат. Війна в Україні: слова і діла Папи Римського