Як цивільна, я не маю коментувати дії військових. Але я не можу оминати тему мобілізації як народна депутатка, бо це – питання ширшої справедливості в суспільстві.
А запит на справедливість дуже великий. Ось результати четвертого загальнонаціонального соціологічного дослідження. Вони показують, що найважливіші цінності для українців:
- свобода – 90,7%
- безпека – 79%
- справедливість – 76,1%
Звісно, що кожен і кожна цю справедливість будуть уявляти по-різному. Але точно не буде жодної чесної розмови про справедливість, при якій ми закриваємо очі на те, що тягар війни лежить більшою мірою – на плечах одних і тих самих.
Але ось цієї чесної розмови про встановлення зрозумілих термінів служби – не відбувається. Військовим пообіцяли, що буде якийсь законопроєкт на цю тему, але будь-яких сигналів від Міноборони про його розробку – немає.
Були повідомлення, що мобілізація трохи пожвавилась. Але чи достатньо, аби дати можливість в якомусь осяжному майбутньому повернутись до життя тим, хто воює вже майже три роки? Повернутись так, щоб їх замінили інші?
Бо зараз купа людей, що врятували країну у найстрашніший час на початку pociйcького вторгнення, відчувають, що держава плює на їхнє прагнення справедливості.
Те, що ми обговорюємо історію, як військовий публічно оголосив, що йде в СЗЧ, – це лише вершечок айсберга. А скільки зараз людей, які шукають обхідні шляхи, щоб втекти зі служби? І це не від слабодухості. Це – від втоми, виснаження, почуття дикої несправедливості. Я невимовно вдячна тим, хто тримається далі. Але я також розумію, що так триматися можуть не всі, й очікувати, що всі зможуть витримувати ці навантаження третій рік – геть нереалістично.
Навіть міністри мають право піти у відставку, бо робота під час війни виснажує. Але війна геть зовсім не виснажує тих, хто роками сидить в окопах, так же ж?
Військові бачать, як цивільні громадяни знаходять способи, як дати хабар та уникнути мобілізації. Я не бачу, щоб правоохоронні органи намагалися навести з цим лад.
Натомість – Кабмін і частина депутатів активно у різні способи домагається закону про бронювання. Бо бізнесу потрібна прогнозованість. Вибачте, а військовим та їхнім родинам вона не потрібна? Ще місяць тому я бачила оголошення про роботу у відділенні пошти, яку ми всі так любимо, з обіцянкою «броні». Це як взагалі? Це такі вони – критично важливі працівники?
Поки не пізно, президент та Кабмін мали б проявити лідерство у питанні справедливого розподілу тягаря військової служби. Війну не можна виграти без людей навіть із найсучаснішою у світі зброєю та дозволом бити по вopoжій території.
Читайте також:
- Коли хтось самовільно залишає частину, він підставляє своїх. Пропаганда таких вчинків – це зло
- Дилема солдата Гнезділова. Справедливість чи капітуляція?
- Правильно чи ні? Військовий «добровільно демобілізувався» і спричинив бурю у соцмережі
- Військовий Сергій Гнезділов «добровільно демобілізувався»: бригада розпочала службове розслідування
- Журналісти дізналися, коли з’явиться закон про демобілізацію