Американський геополітичний прогнозист Джордж Фрідман не вірить, що тристоронній саміт президента США Дональда Трампа, президента Росії Володимира Путіна і голови КНР Сі Цзіньпіна дасть початок новому світовому порядку. Проте один зі сценаріїв, про які говорять напередодні зустрічі, за його оцінкою, може схилити США до завершення війни в Україні частково на умовах Росії.
Як передає "Хвиля", про це Фрідман пише в колонці для Geopolitical Futures – аналітичного центру, який він заснував і очолює.
Автор нагадує, що раніше сам вважав такий саміт малоймовірним. Головні питання для кожної з трьох країн надто різні. США і Китай говорили б передусім про економіку, яка не надто цікавить Росію. Вашингтон і Москва – частково про війну в Україні. Китай і Росія могли б обговорити військовий союз, щоб залякати США.
"З огляду на очевидні межі російської сили в Україні та першочерговий інтерес Китаю зберегти свою економічну міць, це була б коротка розмова", – пише Фрідман.
Тепер, за словами автора, саміт призначили на 19 листопада на полях зустрічі Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС). Тож постає питання, яка спільна тема взагалі може об'єднати три країни і навіщо їм зустрічатися.
Тема, яку могли б обговорити всі троє, – домовленість про скорочення або ліквідацію ядерної зброї. Трамп уже згадував, що хоче її обговорити. Китай, можливо, погодиться на таку розмову, а от Росія, на думку автора, навряд чи.
"На цьому історичному етапі єдине, що дозволяє бачити в Росії світову державу, – її величезний ядерний потенціал. Відмовиться від нього – і їй більше нічим буде показати силу, ні військову, ні економічну", – пояснює аналітик.
За прогнозом Фрідмана, навіть якщо Путін погодиться обговорити це питання, він відповість "ні". А без Росії ні Китай, ні США не відмовляться від ядерної зброї і не обмежать її – зважаючи на напругу у відносинах з Москвою.
Друга можлива тема – Іран. Автор пише, що економічні наслідки війни виявилися важкими, насамперед через подорожчання нафти. Вашингтону потрібно завершити війну так, щоб досягти того, заради чого він її починав, – позбавити Іран ядерної програми.
Китай теж зацікавлений у завершенні конфлікту. Понад 20% його ВВП припадає на експорт, тож іншим країнам має вистачати грошей на китайські товари.
"Схоже, Росія виграла від війни в Ірані – не лише тому, що США зосереджені більше на Ірані, ніж на Європі, а й тому, що в Росії є нафта на продаж і деякі діючі нафтопереробні заводи. Судячи з усього, США зацікавлені, особливо в дизельному пальному", – пише він.
Тому, на думку автора, третя сторона може й не прагнути швидкого завершення війни в Ірані, хоча принаймні обговорити цю тему можуть.
Фрідман не виключає й глибшої розмови. США – глобальна військова та велика економічна держава. Китай має другу економіку світу і, хоча у військовому сенсі лишається регіональною силою, кидає виклик Америці в Тихому океані. Росія, за оцінкою автора, з часом може наростити військову й економічну міць – після того, як завершить свою війну.
Дехто вже розпливчасто заявляє, що саміт може стати місцем, де почне складатися нова глобальна система. І почати її, можливо, могли б із того, що три країни застосують свою силу і змусять Іран відмовитися від ядерного потенціалу та завершити війну. Найбільше від цього, на думку Фрідмана, отримали б США, Китай – чимало, а Росія – небагато, хіба що місце за столом.
"Але це може поставити США в становище, коли вони підтримають завершення війни в Україні – частково на російських умовах", – зазначає автор.
Утім, сам Фрідман у такий сценарій не вірить.
"Якщо ця зустріч відбудеться і три країни домовляться разом створювати нову геополітичну модель, якщо не на цьому саміті, то найближчим часом, я буду вражений. Не через напругу між ними, а через їхні глибоко різні інтереси та можливості", – пише аналітик.
Він відкидає й поширену думку, що єдине спільне в трьох президентів – величезне его і віра в себе. Велике его і почуття власної значущості, нагадує Фрідман, мають усі лідери великих держав, тож нічого нового тут немає.
"Я тримаюся свого прогнозу: з цієї тристоронньої зустрічі вийде дуже мало", – підсумовує Фрідман.