Світ Блекаут у Києві "На російській класиці добре готувати": як виживали країни, де блекаути тривають роками
Цієї зими росіяни активізували обстріли енергетичної інфраструктури в Україні. Навіть в столиці введені екстрені відключення світла, також люди часто лишаються без води та опалення. Але навіть у новітній історії в інших країнах також траплялись блекнути, як через війни, так і через погодні умови.
Журналісти "Суспільного" поспілкувались із мешканцями тих країн, які вже пережили, або і донині звикають жити без елементарних зручностей, як от світло та вода.
Так, під час війни на Балканах у 1990-х столиця Боснії і Герцеговини Сараєво майже чотири роки залишалася без світла й газу. У різних частинах Індії деякі райони часто опиняються без електроенергії через природні лиха. А у Лівані вже чимало років застосовують щоденні відключення світла.
Блекаут в Сараєво – чотири роки без світла
Війна в Боснії і Герцеговині тривала з 6 квітня 1992 року до 14 вересня 1995 року між Сербією і Чорногорією, з одного боку, республікою Боснія і Герцеговина, з другого, та Хорватією, з третього.
Відео дня
Аїда Черкез, боснійська журналістка, прожила майже чотири роки в облозі в Сараєві. Саме стільки часу люди не мали електрики.
"Коли почався Маріуполь, я думала: боже, чи вони вже з'ясували, як виготовляти олійні лампи? Для фітиля краще використовувати бавовняні шнурки, ніж синтетичні, бо вони неприємно пахнуть. Найперше, що сталося у нас, щойно зникла електрика, розморозилися холодильники. За кілька днів ми з'їли багато м'яса та інших продуктів, які були в морозилках. Але світло не повернулося. Ми почали якось адаптовувати наші життя. У кожного вдома була певна кількість свічок. Потім ми почали виготовляти олійні лампи", — Аїда згадує, що люди стали виготовляти печі з будь-якого металу, який тільки можна було знайти та вирізали всі дерева в міському парку та у дворах.
"Сараєво — це лижний курорт, у нас тут проводили Олімпійські ігри, тож тут буває дуже холодно. Так було в перший рік. Друга зима була ще гіршою", — розповіла жінка.
Вона іронічно зауважила, що тоді люди зрозуміли цінність російської класики: "Росіяни писали товсті книжки. Ви можете нормально готувати їжу на Достоєвському і Толстому. Тож спершу в хід йдуть книжки. Далі — полиці, на яких ці книжки стояли. Потім — інші меблі. Так минає друга зима. На третю ви беретеся за паркет. А на четверту зиму вам просто стає байдуже".
У Сараєвому люди слухали радіо на автомобільних акумуляторах, адже тоді це був єдиний спосіб дізнатись новини. А шини з авто використовували як паливо для приготування їжі.
"Якщо ви хочете перемогти, переможете. Вас підтримує весь світ: за нами ж свого часу не було нікого…Так, певною мірою ваш ворог сильніший, ніж був у нас. Але й ви сильніші, аніж тоді були ми. Це не закінчиться швидко, але ви витримаєте, ніхто не загине з голоду, бо люди завжди подбають одне про одного. І коли все це закінчиться, між тими, хто пройшов це разом, буде особливий зв'язок", — сказала Аїда.
Блекаути в Лівані продовжуються вже майже 60 років
Труднощі з електропостачанням в Лівані почалися ще під час громадянської війни, у 1970-х, коли були пошкоджені лінії електропередач і станції. Потім почали ставити електростанції на дизелі. Цей бізнес інтенсивно розгорнувся в середині 1980-х.
До вбивства прем’єра Рафіка Харірі у 2005 році, увесь Ліван певний час мав електроенергію 22 години на день, а столиця — 24 години на добу. Потім все стало гіршне.
Усе це відбувається на тлі економічної кризи, яка почалася в Лівані кілька років тому і багато ліванців не в змозі оплатити рахунки від приватних електростанцій та взагалі відмовляється від електроенергії.
4 серпня 2020 у порту Бейрута, столиці Лівану, пролунали два вибухи. Щонайменше 220 людей загинули, до 300 тисяч людей втратили домівки. Трагедія сталася під час економічної кризи, яку ускладнила пандемія COVID-19. Від держави електрика приходить на 1-2 години на день. Коли її немає, інтернет не працює, як і телефон.
Тоні Хабіб, мешканець Бейрута, виконавчий директор центру досліджень LCRS-POLITICA, каже що зараз в країні бум на сонячні панелі та виручає звичка людей підтримувати один одного.
"В Лівані загалом не проблема підійти до сусіда, якщо в нього є електрика, попросити поставити телефон на зарядку. Або попросити це в якомусь магазині. Не може бути такого, що вам відмовлять", — каже він.
А спеціальні об'єкти, які не можуть бути відключені від електрики, взагалі не залежать від державного електропостачання — такі об'єкти мають власні станції. Кожна лікарня має свою підстанцію.
Блекаути в Індії виникають через урагани і продовжуються по кілька днів
Джаганнатх, мешканець міста Бхубанешвар в Індії, розповів, що в їх регіоні блекнути – це звична справа, адже циклони з океану постійно пошкоджують лінії електропередач. Буває, світло зникає на чотири-п'ять днів.
Позитив в тому, що опалення їм не потрібно, а готують люди на газу з балонів. Головна проблема – це вода, її неможливо накопичити на такий довгий строк.
"Інтернет під час природного лиха може зникнути на день-два, але тоді до веж зв’язку підключають генераторні установки. Влада попереджає нас десь за два-три дні, що наближається циклон, тож маємо трохи часу, щоб підготуватися", — каже Джаганнатх.
Але все залежить від погоди. Так кілька років тому урагани були особливо сильні, блекаут наступив для шести мільйонів людей. Хтось навіть виїхав у інші міста, багатії рятувались генераторами, бідні – жили при свічках та керосинових лампах.
"Зазвичай усе встигають полагодити за один-два дні, але у 1999 році, наприклад, був такий руйнівний циклон, що на відновлення пішло майже 10 днів. Тоді він забрав життя близько 10 мільйонів людей", — розповів чоловік.
Щоправда влада вдається до запобіжних заходів: евакуйовує людей, забезпечує їх харчуванням та водою. Намагається це робити й для тих, хто залишився.
Нагадаємо, у Києві облаштовують мобільні опорні пункти. На Троєщині, зокрема біля ТРЦ "Район", почали встановлювати пункти ночівлі для тих, у кого вже кілька днів немає опалення.
А на Київщину відправили "Вагони незламності", де можна переночувати та підзарядити електропристрої.