Кремль хоче, щоб анексовані українські території остаточно закріпилися на офіційних картах Росії – і обрав для цього конкретний рік. Минулої осені на з'їзді Російського географічного товариства Володимир Путін доручив уряду оголосити 2027-й "Роком географії", головною подією якого стане консолідація нових карт РФ.
Як передає "Хвиля", про це пише в колонці для Financial Times Іван Крастев – голова Центру ліберальних стратегій і співробітник Інституту наук про людину у Відні.
Окуповані землі на цих картах показуватимуть як невід'ємну частину Російської Федерації. Європа проведе той самий рік зовсім інакше: у Німеччині та за її межами 2027-й стане "Роком історії". Поєднання цих двох речей Крастев називає кошмаром для континенту.
"Росія проведе 2027 рік, друкуючи карти. Європа проведе 2027 рік, друкуючи бюлетені", – пише він.
Відлік уже почався. На виборах у Саксонії-Ангальт виборці завдали безпрецедентної шкоди "брандмауеру" – захисному механізму, який мав не пустити ультраправих до влади й не допустити повернення жахів минулого. Явка сягнула майже 80 відсотків, і така мобілізація нагадала про падіння Берлінського муру чотири десятиліття тому. Саксонія-Ангальт із двома мільйонами мешканців – це навіть не вся колишня НДР, але висновок, за словами автора, очевидний: уроки ХХ століття втратили силу формувати європейську політику.
Гасло "ніколи знову", зауважує Крастев, має вбудований термін придатності.
"Воно спливає тоді, коли пам'ять про минуле перестає існувати. Для молодших поколінь і комунізм, і фашизм належать до далекого минулого, яке більше не визначає їхнього політичного вибору", – зазначає він. Найстарші виборці, ті, хто жив за часів НДР, найменше схильні голосувати за AfD.
Самі виборці AfD, за спостереженням автора, хочуть відмотати назад не крах старого режиму, а те, що з 1989 року регіон покинув кожен четвертий житель.
"Тепер усі живуть із тривогою, що їхня країна вислизає з рук. Ліберали бояться, що втрачають свою демократію; націоналісти бояться, що втрачають свою культуру", – констатує Крастев.
Реакцію на результати Саксонії-Ангальт сформулював прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск. "У Польщі тільки ідіоти та зрадники можуть радіти тріумфу AfD", – сказав він.
Паралельно 74 відсотки європейців, опитаних Євробарометром, вважають, що їхня країна виграє від членства в ЄС. Це найвищий рівень підтримки з 1983 року. Але Крастев бачить іншу загрозу: не народний бунт, а щось схоже на набіг вкладників на банк.
"Що більше ви боїтеся, що інші втрачають довіру до Союзу, то сильніша спокуса підстрахуватися й забрати свою підтримку. Кожен хоче гарантувати собі найменші втрати, якщо все піде не так", – пише він.
2027 року Європу чекають президентські вибори у Франції та парламентські в Італії, Іспанії й Польщі. Нинішні опитування, зазначає автор, дають у кожному випадку коаліції з сильним нахилом управо, складені з партій, які традиційно вважали євроскептичними. Джорджа Мелоні в Італії, "Право і справедливість" у Польщі та Народна партія в Іспанії, найімовірніше, змушені будуть урядувати разом із тими, хто стоїть правіше за них. Дональд Трамп здатен ускладнити картину ще більше, якщо підтримає найрадикальніші елементи.
Питання не стільки в тому, хто очолить Францію, скільки в тому, які теми новий президент поставить першими. ЄС, пише Крастев, переживе лідера, який хоче жорсткішої міграційної політики чи гальмування зеленого переходу. Але він не спрацює з тим, хто відкрито стане на бік Москви, обернеться проти Брюсселя або зведе Європу до придатка трампівської Америки.
"Проблема не в тому, що одна позиція поважна, а інша ганебна. Річ у тім, що міграційні правила може переписати наступний уряд, а перекроєні кордони країни скасувати дуже важко. Карти живуть довше, ніж парламентські більшості", – резюмує автор.
Раніше "Хвиля" повідомляла, яким виявився рекордний результат AfD у Саксонії-Ангальт. Також ми писали, як Джордж Фрідман пояснює злет ультраправих у Німеччині. Про те, чого AfD вимагає щодо українських біженців, читайте в окремому матеріалі.