ГоловнаУкраїнаЯк Рейган переозброїв Америку і який урок із цього може винести Трамп

Як Рейган переозброїв Америку і який урок із цього може винести Трамп

Роджер Закгайм, директор Інституту Рональда Рейгана й автор книжки "Мир через силу. Як переозброєння США за Рейгана забезпечило перемогу в холодній війні", став гостем Аарона Макліна на записі подкасту School of War перед аудиторією. Розмову записали в інституті 17 листопада й оприлюднили 20 листопада 2026 року. Ішлося про політичну боротьбу за переозброєння, переговори Рейгана з Москвою й труднощі, з якими стикається Вашингтон, змагаючись із Китаєм і намагаючись відновити свою оборонну промисловість.

Холодна війна, яку Картер вважав завершеною

Аарон Маклін: Повернімося до кінця 1970-х. У якому стані були збройні сили США за Джиммі Картера? Через що найбільше сперечалися, коли йшлося про оборонні видатки?

Роджер Закгайм: Передусім мені дуже важливо, що тут моя родина. Щонайменше три роки я без перестанку говорив про цю книжку, а батько тричі прочитав рукопис. На таке здатні тільки батьки. Я думав, що найцікавіше буде досліджувати період із 1981-го до 1989-го. Після цієї роботи я захоплююся Рейганом ще більше, ніж на початку. Мене здивувало, як багато він продумав до вступу на посаду і як багато про його переозброєння можна зрозуміти з обставин, за яких він прийшов до влади.

Я не маю сумніву, що головною темою виборів 1980 року був мир через силу. Картер вважав, що холодна війна вже позаду. Ще 1978 року його міністр оборони Гарольд Браун та інші попереджали, що є проблема. Радянське вторгнення в Афганістан зрештою змінило його погляди. Потім стався провал у Дезерт-Вані, коли США намагалися визволити своїх заручників в Ірані. Генерали й адмірали ставили на кін власну репутацію, коли попереджали, що збройні сили боєздатні лише на папері. Президентові, який хоче відновити армію, потрібен загальний план ще до вступу на посаду.

Аарон Маклін: Рейган виробляв власні погляди на оборону й водночас шукав спосіб говорити про них із виборцями. Як формувалося і те, й інше?

Роджер Закгайм: Найважливіший документ, який я знайшов, – промова, яку Рейган написав на іменному бланку в Каліфорнії 1962 року й так і не виголосив. Він був переконаний, що в змаганні на повну силу переможе американська система. Через роки він сказав про це пряміше Дікові Аллену, тодішньому радникові своєї виборчої кампанії: "Ми виграємо, вони програють". Я ставлюся до розрядки критичніше, ніж до стримування. Рейган же відкинув обидва підходи до холодної війни майже за двадцять років до президентства. В основі його поглядів було змагання у військовій могутності.

З 1976-го до 1980-го він так часто про це говорив, що це стало для нього політичним тягарем. Опоненти називали його палієм війни. Соціолог його штабу попереджав, що він програє, якщо й далі говоритиме в такому дусі. Дік Аллен радив зберегти курс на зміцнення Сполучених Штатів і відтіснення СРСР із його позицій, а говорити про це мовою миру. Рейган прислухався. Президентські дебати наприкінці жовтня дивилися близько 100 мільйонів людей. Здається, слово "мир" прозвучало 25 разів, а "ядерний" – 28. Питання було в тому, чи призведе цей курс до ядерної війни, чи забезпечить мир.

[Примітка редакції. За даними Nielsen, які наводить Комісія з президентських дебатів, дебати Картера й Рейгана дивилися 80,6 мільйона людей. [CPD](https://www.debates.org/debate-history/1980-debates/)]

B-1 і три складові стратегії Рейгана

Аарон Маклін: Я раніше не знав, як рішення Картера щодо B-1 пов’язані з тим, що B-52 так довго залишається на озброєнні. Цього року американські B-52 вже літали над Іраном. Зазвичай ці літаки старші за свої екіпажі. Є кілька причин, чому ці бомбардувальники досі використовують. Одна з них – рішення Картера сповільнити програму B-1.

Роджер Закгайм: Ці літаки годяться їм у діди. Про B-1 писали на перших шпальтах. Ліві протестували, Картер обіцяв закрити програму, а в його адміністрації точилася боротьба навколо цього рішення. У Вашингтоні можна оголосити, що програма мертва, і далі давати їй достатньо грошей, щоб вона жила. Картер справді хотів закрити програму B-1. Рейган виступив проти нього в одному зі своїх коротких радіокоментарів, які писав сам. Вони виходили п’ять разів на тиждень, їх слухали близько 20 мільйонів людей. Пояснити широкій аудиторії, який стосунок має бомбардувальник до стримування, – це справжнє вміння. Рейган виробив його на радіо, і люди його слухали.

Аарон Маклін: Переозброєння було однією зі складових стратегії Рейгана у змаганні з Радянським Союзом. Ще дві – економічне зростання і принципова позиція у світі. Поки я ріс, мені здавалося само собою зрозумілим, що всі три речі йдуть разом. У 2026 році багато хто обстоює одну з них, а от на користь усіх трьох висловлюється менше людей. Як Рейган їх поєднав?

Роджер Закгайм: Це було в його дусі. Він вважав, що керівники країни змусили американців засумніватися, чи можуть вони перемагати, бути сильними, розбудувати заможну економіку й бути великою нацією. У цій втраті впевненості він вбачав суть в’єтнамського синдрому. Намагаючись подолати його, він часом захоплювався. У промові "Запас міцності" в серпні 1980 року він назвав війну у В’єтнамі благородною справою. У тодішній Америці це було приголомшливо чути. Я пам’ятаю дату. 18 серпня – мій день народження. Мені виповнилося три роки, тож самої промови я, звісно, не пам’ятаю.

Він був готовий говорити, що вважає добром, а що злом. Так було 1983 року в Орландо, коли він виступив перед євангельськими християнами з промовою про "імперію зла". Нам і тепер цього трохи не завадило б. Пеґґі Нунан, яка, на мій погляд, розуміє дух Америки й раз у раз нагадує нам про нього, допомогла мені зрозуміти, як він бачив країну. Вона приписувала Токвілю думку, що Америка може бути великою лише за умови, що вона буде доброчесною. Рейган хотів, щоб американці це засвоїли. Згадайте, як його промова на мисі Пуент-дю-Ок 1984 року допомогла сформувати уявлення про Найвеличніше покоління. Нунан багато зробила для цієї промови, але погляд був рейганівський. Пам’ять американців про Другу світову війну й уявлення Рейгана про те, якою має бути Америка, були тісно пов’язані з переозброєнням і з його ідеєю миру через силу.

Боротьба за оборонний бюджет

Аарон Маклін: Як складали перші бюджети Рейгана? Хто відігравав у цьому головну роль і через що вони сперечалися?

Роджер Закгайм: Герой цієї частини історії – Каспар Вайнбергер. Він був міністром оборони майже сім років і фактично не мав фахового досвіду в оборонній політиці, хоча свого часу служив під керівництвом Макартура. Колишнього директора бюджетного управління знали за прізвиськом "Кеп-Ніж". Джессі Гелмс розлютився, коли Рейган його обрав. Та Вайнбергер був юристом і розумів, чого хоче його клієнт. Мій батько працював у нього. Рейган хотів відновити військо. Він очікував, що вся його команда підтримає цей пріоритет. Добре було б мати таких лідерів і сьогодні. Вайнбергер боровся з усіма, з ким доводилося. Новий директор бюджетного управління Девід Стокман гадав, що вони порозуміються, бо обіймали ту саму посаду. На нього чекало велике розчарування. Його мемуари барвисті, хоча сумніваюся, що це оцінило подружжя Рейганів. Стокман помилково вважав відновлення економіки головним пріоритетом Рейгана.

Аарон Маклін: На початку 1980-х економіка переживала важкі часи. Аргумент Стокмана про те, скільки коштує утримувати більші збройні сили, звучить переконливо. Як Вайнбергер йому відповів?

Роджер Закгайм: Він блискуче давав собі раду в апаратній боротьбі й міг зателефонувати Рейгану будь-коли. Більшу частину кожної щотижневої записки готували помічники. Першу сторінку Вайнбергер писав сам, щоб президент і далі зосереджувався на переозброєнні, зростанні оборонного бюджету й потребах війська. Стокман назвав свій план "Альтернативою повільного зростання". Треба ж було вигадати таку назву для оборонної пропозиції Рейгану. Джеймс Бейкер і Едвін Міз намагалися знайти компроміс, а Стокман зрештою програв в Овальному кабінеті. У розпал суперечки Вайнбергер запросив Рейгана на борт USS Constellation. Президент уперше побував на авіаносці, тиснув руки членам екіпажу. Як на мене, це був блискучий політичний хід. В основі ж усього було Рейганове бажання вкласти в оборону в мирний час стільки, скільки країна вклала б під час війни, навіть ціною дефіциту бюджету. Це могло запобігти наступному конфлікту.

Ядерне переозброєння і скорочення озброєнь

Аарон Маклін: Почнімо з ядерної зброї. У 1970-х головними були розрядка й контроль над озброєннями. Згодом і сам Рейган серйозно зацікавився контролем над озброєннями. Як він дивився на ядерний арсенал?

Роджер Закгайм: Скорочення озброєнь. Це істотна різниця. Вибачте, що перебиваю. Пол Леттоу показав, як добре задокументовано прагнення Рейгана ліквідувати ядерну зброю. Водночас Рейган був рішуче налаштований модернізувати всі три складові ядерної тріади й витрачати значні кошти на звичайні збройні сили. Наземна ракета MX стала величезним політичним тягарем. Він однаково наполягав на своєму. Найпростіше, мабуть, було з підводними човнами з балістичними ракетами. Рейган також намагався просунути програму бомбардувальника B-2.

Згадайте, як сьогодні люди непокояться через штучний інтелект, і цілком зрозуміло чому. Помножте це в кілька разів, щоб уявити реакцію на нову ядерну зброю. У Центральному парку відбулася величезна демонстрація. Протестували й у Європі. Розгортаючи ракети середньої дальності Pershing II, Рейган брав на себе величезний політичний тягар. Не пригадую, щоб розгортання цих ракет чи програма MX дали йому щось на виборах. Над тим, як важко було знайти місце для ракет MX, навіть кепкували в шоу Джонні Карсона.

Аарон Маклін: Один із біографів Джорджа Шульца сказав мені, що Рейган усім серцем був за переозброєння, а така увага до дипломатії – цілковита заслуга Шульца. Питаю почасти для того, щоб вас піддражнити, але такий аргумент справді можна почути. Що ви про нього думаєте?

Роджер Закгайм: Я згоден із Генрі Нау. Часом Рейгана уявляють яструбом у перший термін і дипломатом у другий. Перша леді, безперечно, воліла б бачити більше зустрічей на найвищому рівні, аніж слухати, як він пояснює американцям радянську загрозу за доповіддю Пентагону "Радянська військова могутність". Але, як показує Вілл Інбоден у книжці "Миротворець", задум полягав у тому, щоб наростити силу й у слушний час скористатися нею для забезпечення миру. Ця ідея вже була в Рейгановій чернетці 1962 року. Рейган уявляв, що інша сторона відмовиться від змагання, у якому не може перемогти. Тоді шляхетна держава, яка вірить у мир, запропонує їй дружбу й скаже, що місця вистачить обом. Як на мене, це дивовижна далекоглядність. Рейган думав так задовго до Шульца. А Шульца я люблю. Він передусім представлявся морським піхотинцем. Він і сам мав дещо від яструба.

Кількість, технології й виробничі потужності

Аарон Маклін: Озираючись назад, ми зазвичай звертаємо увагу на технологічний поступ і на те, яку перевагу він дав Сполученим Штатам. А на початку багато уваги приділяли й самій кількості. Що було важливим у нарощуванні звичайних озброєнь, зокрема в Європі?

Роджер Закгайм: Потрібні і достатня кількість техніки, і відповідні технології. Джон Леман домагався, щоб флот зріс до 600 кораблів. Тоді виготовили близько 8 000 танків, будували F-15, F-16 і F/A-18. Рейган раз у раз казав, що не збирається зрівнюватися з Радянським Союзом за кількістю танків, ракет і винищувачів. Я б сказав, що йому треба було наростити сили настільки, щоб радянське керівництво першим здригнулося. Треба було показати, що Америка здатна рік у рік вкладати в це великі кошти.

Рейганові у спадок від часів війни у В’єтнамі дісталася оборонна промисловість, здатна наростити випуск гелікоптерів Apache і Black Hawk, танків Abrams, бойових машин Bradley, винищувачів F-16 і F/A-18. Заводи й виробничі потужності вже були. Тепер значно важче. Думаю, з часом ми побачимо, якою невдалою ставкою був "дивіденд миру", яким ми скористалися за Клінтона. Я засиджувався допізна, розбираючись із цим, навіть після того, як закінчив книжку. У 1987 фінансовому році ми виготовили 700 ракет-перехоплювачів Patriot. Подумайте, як мало їх у нас для українців, на яких напав Путін, або як мало їх було на наших базах для захисту від російських дронів і ракет. Скільки ми здатні випустити цього року? Шістсот. Важко повірити.

Чому Рейган наполягав на протиракетній обороні

Аарон Маклін: Чому Рейган так обстоював Стратегічну оборонну ініціативу, вкрай суперечливу програму, відому як "Зоряні війни"? Як ми тепер бачимо, вона завдала радянському керівництву чимало клопоту.

Роджер Закгайм: Рейган думав про це ще до вступу на посаду. У NORAD на нього справило враження обладнання, яке могло виявляти балістичні ракети на підльоті. Він хотів знати, що Сполучені Штати можуть зробити, виявивши атаку. Йому відповіли, що можуть завдати удару у відповідь. Для покоління, яке жило з доктриною взаємного гарантованого знищення, це мало сенс. Рейгана жахала думка, що в головнокомандувача не буде іншого виходу, крім обміну ядерними ударами. Про протиракетну оборону він замислювався і під час поїздки до Лівермора, ще коли був губернатором.

Ситуація загострилася в 1982-му й 1983-му, коли ніхто не міг вирішити, де розмістити ракети MX. Це була політична катастрофа, Вайнбергер боровся з Конгресом. Програму врятувала двопартійна комісія під керівництвом Брента Скоукрофта. У цьому велика заслуга Гарольда Брауна. Увійшовши до комісії, міністр оборони за Картера забезпечив Рейганові політичне прикриття. Тим часом у вищого військового командування вже урвався терпець. Начальник військово-морських операцій сказав Рейганові, що вони зайшли в стратегічний глухий кут. Бад Макфарлейн разом із воєначальниками знову повернувся до питання захисту від балістичних ракет, і Рейган був готовий їх вислухати.

З ініціативою виступив Білий дім. Вайнбергер дізнався про неї від Вільяма Кларка, радника Рейгана з національної безпеки, а не від президента. Рейган присвятив останні кілька хвилин своєї промови в березні 1983 року програмі, яку Тед Кеннеді назвав "Зоряними війнами". На мою думку, вона змінила перебіг холодної війни. Разом із програмою MX і розгортанням ракет середньої дальності в Європі вона дала радянському керівництву серйозні підстави для тривоги.

Трамп, Китай і політика переозброєння

Аарон Маклін: За моєю теорією, для Трампа досі важливе все, що мало значення в 1980-х. Іран, торговельні суперечки з Японією й Південною Кореєю, навіть музика Ендрю Ллойда Веббера. Повідомляють, що Трамп думає про ядерне роззброєння напередодні саміту в четвер. Це теж нагадує про Рейгана. У чому нинішня зовнішня й оборонна політика відповідає Рейгановій ідеї миру через силу, а в чому від неї відходить?

Роджер Закгайм: Я вдячний Трампу за те, що він проводить саміт зі світовими лідерами в тиждень, коли вийшла моя книжка. Дуже щедрий жест. Можна називати це новою холодною війною, можна якось інакше. Та виклик із боку Китаю щонайменше такий самий серйозний, як свого часу з боку Радянського Союзу, а може, й серйозніший. Коли вже знаєш, що ми перемогли, легко недооцінити тодішню загрозу. У 1983-му загроза з боку СРСР була величезною. Я не певен, якої лінії Трамп дотримується тепер. У його перший термін аналогія з холодною війною багато важила в політиці щодо Китаю. Теперішній підхід більше схожий на розрядку чи стримування. Рейган хотів відтіснити Радянський Союз із його позицій. Тепер я подібного не бачу.

За плечем у Трампа в Овальному кабінеті висить портрет Рейгана. Трамп – перший після Рейгана президент, який ішов на вибори з ідеєю миру через силу. Довгі війни в Іраку й Афганістані заважали так говорити в проміжні роки. А щоб зібрати коаліцію на підтримку тривалих інвестицій в оборону, американців треба переконати, що ці вкладення не призведуть до нескінченних війн. І крайні ліві, і крайні праві кажуть, що сила веде до збройного конфлікту. Рейган відкидав цю думку, і, гадаю, Трамп теж. Наскільки я можу судити з наших опитувань, мир через силу підтримують від 60 до 70 відсотків. Але довкола цих трьох слів і досі точиться велика політична суперечка.

Аарон Маклін: Трамп запросив на оборону 1,5 трильйона доларів. Поки що невідомо, чим усе скінчиться. Що б ви порадили йому зробити, щоб отримати суму, якомога ближчу до запитаної?

Роджер Закгайм: Збройні сили не відновити без наполегливості самого президента. Одного бюджетного циклу замало. Рейган домагався переозброєння сім років поспіль. Він погоджувався на компроміси щодо сум, а потім боровся за наступний бюджет. Усі знали, що переозброєння – його пріоритет. Трампові теж треба особисто обстоювати цю програму. До 1987 року, а можливо, вже у 1986-му або й раніше, Вайнбергер став практично персоною нон ґрата для комітетів, які наглядали за його роботою. Піт Гегсет теж навряд чи може розраховувати на прихильність обох партій у Конгресі. Паралель тут у їхніх стосунках із законодавцями, від яких залежить фінансування. Рейган особисто телефонував, наприклад, голові бюджетного комітету Піту Доменічі та Джозефу Аддаббо, який очолював підкомітет Палати представників з оборонних асигнувань. В архіві я знайшов журнали дзвінків, де Рейган позначав, що знову телефонував Аддаббо. У щоденнику він записав, що Аддаббо любить лише ті оборонні програми, за якими щось виробляють у Квінзі. Президентові треба самому втрутитися й домовитися. Дописом у Truth Social цього не досягти.

Урок Рейк’явіка

Аарон Маклін: Який урок із переговорів Рейгана на найвищому рівні варто врахувати перед безпрецедентною тристоронньою зустріччю, яку Сі Цзіньпін, Володимир Путін і Трамп мають провести 19 листопада?

Роджер Закгайм: Я б згадав зустріч у Рейк’явіку 1986 року. До проміжних виборів, на яких Рейган втратив Палату представників і Сенат, тоді лишався приблизно місяць. Я бачу паралелі з останніми проміжними виборами. Люди згадують 1974 рік і Вотергейт. Я згадую 1986-й. Демократи за підсумками тих виборів отримали 55 місць у Сенаті й 255 у Палаті представників. Уявіть собі політичного радника, який пропонує Рейгану поїхати до Ісландії, відхилити пропозицію Горбачова ліквідувати радянський ядерний арсенал і повернутися додому, бо Рейган не захотів відмовлятися від Стратегічної оборонної ініціативи. Навряд чи це схоже на вдалий передвиборчий хід. Але це було правильне рішення. Рейган розумів те, чого тоді не розуміли інші. Саме ця ініціатива зрештою зламає Горбачова й Радянський Союз. На тій зустрічі треба було показати Горбачову, що Рейган не відмовиться від протиракетної оборони. Укласти угоду він за мету не ставив. Потім президент виступив на телебаченні й пояснив, що сталося. Тепер таке рідко побачиш. Він сказав американцям, що захистить їхню свободу та майбутнє. Він вважав, що погодитися на умову Горбачова означало б відмовитися від обох.

[Примітка редакції. У 1986 році демократи здобули більшість у Сенаті й зберегли її в Палаті представників, де в новому складі Конгресу мали 258 місць. У пропозиціях, які обговорювали в Рейк’явіку, окремо йшлося про стратегічні наступальні озброєння та балістичні ракети. Переговори завершилися без згоди щодо обмежень американської ПРО, яких домагався Горбачов. [Архів Палати представників](https://history.house.gov/Congressional-Overview/Profiles/100th/) · [Бібліотека Рейгана](https://www.reaganlibrary.gov/archives/speech/address-nation-meetings-soviet-general-secretary-gorbachev-iceland)]

Дивіденд миру й оптимізм Рейгана

Джейн Гарман: Мене вперше обрали до Конгресу 1992 року, і тоді вже говорили про дивіденд миру. Коли й чому він з’явився? І ще одне слово, якого я сьогодні ввечері так і не почула, – оптимізм. Я пам’ятаю Рейганове осяйне місто на пагорбі й те, як він говорив навіть про такі складні речі, як оборона. Чому ви оминули оптимізм?

Роджер Закгайм: Варто було вжити це слово. Ми якось із Меттом Контінетті розмовляли про те, як Рейган розумів політику. У промові "Час обирати" 1964 року він пропонував судити про політику за тим, чи веде вона країну вгору, чи вниз, а не ліворуч чи праворуч. Йому йшлося про політику, здатну піднести всю країну. На посаді президента важко досягати цього щодня. Але саме цього він і хотів від президентства.

Гадаю, дивіденд миру з’явився ще за Джорджа Буша-старшого. На Буша сильно тиснули, щоб він скоротив оборонні видатки. Майкл Боскін, який очолював Раду економічних радників Буша, сказав мені, що Буш відступив від своєї обіцянки й дозволив підвищити податки, аби не скорочувати оборонний бюджет. Берлінська стіна впала, у першій війні в Перській затоці перемогли. Люди хотіли знати, чому на оборону й далі треба стільки грошей. Коли прийшов Клінтон, чимало демократів і дехто з республіканців уже хотіли скорочень.

Джейн Гарман: Видатки на закупівлі для оборони й розвідки вже скоротили. Я представляла округ, що залежав від оборонної галузі.

Роджер Закгайм: Я б назвав це сповільненням зростання. Гаразд, внесемо поправку, пані голово.

Рішучість суспільства, свобода й віра

Боб, слухач: Читаючи Рейгана, я дійшов висновку, що найважливішою зброєю американської демократії він вважав волю американського народу. Він блискуче вмів переконувати людей стати на його бік. Відтоді я не бачив, щоб це вдалося ще якомусь президентові з будь-якої партії. Чи вдалося вам з’ясувати, звідки в нього було це переконання і наскільки важливим він його вважав?

Роджер Закгайм: Він прийшов на посаду з програмою відновлення цієї рішучості після сумнівів часів Картера й в’єтнамського синдрому. Думаю, сьогодні після Іраку й Афганістану маємо щось подібне. Ми нарахували близько 3 000 його публічних висловлювань за вісім років. Майже 1 000 із них стосувалися переозброєння.

Репліка із залу: Це вплив Франкліна Рузвельта?

Роджер Закгайм: Я певен, що "бесіди біля каміна" на нього вплинули. Рейган був демократом, прихильником "Нового курсу", і вірив у порядність американців. Він також розумів, що стоїть на кону. У 1986 році він сказав курсантам Військово-морської академії, по суті, що люди гинули в 1940-х, бо їхня країна не змогла залишитися сильною в 1930-х. Він мав на увазі ізоляціонізм. Він хотів уникнути того, що сталося з Черчиллем, коли той до початку війни не зміг переконати співвітчизників протистояти нацистській воєнній машині. Як на мене, переконати демократичну республіку вкладати в оборону в таких масштабах ще до початку збройного конфлікту й заручитися підтримкою суспільства було надзвичайним досягненням.

Раян, слухач: Я стажуюся в конгресмена Обернолте. Ви вже проводили паралелі з Пітом Гегсетом. А як у цю картину вписується Марко Рубіо? Чи є тут паралель із Рейганом?

Роджер Закгайм: Не чекав такого запитання. Пол Раян і сенаторка Джоні Ернст знають Рубіо краще за мене, але ось у чому я бачу найвиразнішу паралель. Для Рубіо засадничою є думка, що американську республіку засновано на свободі. Це пов’язано з історією його кубинсько-американської родини. У творах і промовах Рейгана про свободу йдеться повсюди. Коли я слухаю, як держсекретар Рубіо говорить про Америку, він зазвичай починає або закінчує тим самим словом.

Свен, колишній співробітник Ради національної безпеки: Я працював в адміністрації Рейгана, а також у Білому домі за трьох інших президентів. На мою думку, він був безперечно найкращим президентом за час холодної війни. Мені здавалося, що віра в Боже провидіння відігравала чи не вирішальну роль у його вчинках. Він згадував Бога й молився на засіданнях Ради національної безпеки та перед моїми брифінгами щодо контролю над озброєннями. Думка про те, що права даровані Богом, і посилання на Конституцію проходять через усю його роботу. Яку роль, на вашу думку, відігравали віра й моральні переконання в його державній службі?

Роджер Закгайм: Свене, дякую вам за службу й за те, що поговорили зі мною, коли я працював над книжкою. Генрі Нау знає про це набагато більше за мене. Віра Рейгана позначалася на його поглядах на ядерну зброю, і це було помітно на конференції євангельських християн. Як я з’ясував, віра була для нього переважно особистою справою. Після замаху на нього вона стала помітнішою, а людям із його оточення здавалося, що він змінився. Думаю, віра тут зіграла свою роль. Погляд на добро і зло, який сформувався під впливом матері та інших людей, також допоміг йому побачити, що насправді являв собою його супротивник. Він не міг змиритися з думкою, що стримування чи розрядка можуть бути постійним розв’язанням. Він вважав протиприродним, щоб люди корилися державі, яка відбирає в них свободу. Він вірив, що цю свободу людям дав Бог.

Аарон Маклін: Чи є Рейганова віра в перемогу американської системи й крах радянської неодмінною складовою миру через силу? Чи може така стратегія працювати без цього переконання? Нинішня адміністрація США, наприклад, як на мене, не вважає, що суперництво з Китаєм завершиться крахом Комуністичної партії Китаю.

Роджер Закгайм: Генрі Нау допоміг мені побачити повніше формулювання – мир через силу заради свободи. Після розмови з ним я інакше прочитав матеріали. Для Рейгана вартий зусиль був тільки такий мир, який гарантує свободу американцям і всім іншим. Це випливало з його віри в те, що Бог дав це право кожній людині.

Головне за день

0 0 голоси
Рейтинг статті
Підписатися
Сповістити про
guest
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів

Опитування

Чи пішли б ви на поступки русні через відсутність світла/тепла?

ТОП новини