СвітФан Підземні церкви, готелі та будинки: що відомо про незвичайне місто під землею з тисячами жителів
Місто Кубер-Петі, що в Австралії має одну цікаву особливість. Воно відоме не тільки через свої багаті родовища каміння під назвою опал, але й підземним світом.
Саме так місцеві жителі рятуються від шаленої спеки. Адже температура в місті може підніматися вище 48°C у пікові літні місяці, що робить життя для 2000 людей, практично неможливим, пише The Sun.
Щоб боротися з пекучою спекою, місцеві жителі живуть глибоко під землею — у тунелях є печерні церкви, підземні бари та поле для гольфу, що світиться в темряві.
Саме місто розташоване на півночі Південної Австралії, приблизно за 1600 кілометрів від столиці Канберри. Кубер-Педі – це традиційне шахтарське містечко.
Як жителі Австралії рятуються від спеки та шукають опали
Усі підземні будівлі в місті повинні бути заглиблені щонайменше на чотири метри, щоб запобігти обваленню їхніх дахів.
Видео дня
Підземні будинки мають усі зручності традиційного домашнього господарства з доступом до Інтернету, електрикою та водою — причому найглибша ділянка знаходиться на глибині 8 метрів.
Будинки з пісковика висічені прямо на схилах пагорбів і підтримують ідеально природну температуру від 19°C до 25°C цілий рік.
Незважаючи на брак сонячного світла, ця підземна цивілізація звикла до цих умов.
Деякі будівлі напрочуд просторі, і мешканці можуть розширити свою власність, глибше розкопуючи піщаник, хоча будь-які копання пов'язані з пошуком дорогоцінного опала.
Один місцевий шахтар знайшов дорогоцінні камені, намагаючись побудувати додаткову спальню, що змусило його відмовитися від початкових планів і копати в іншому місці.
Але після того, як він неодноразово знаходив опал у різних частинах скелі, його скромна прибудова до будинку, переросла у просторий будинок на десять кімнат.
Окрім можливості уникнути спеки, головною перевагою життя під землею є гроші.
За даними ABC, нещодавно на аукціоні трикімнатний будинок у Кубер-Педі був проданий приблизно за 36 тисяч доларів.
38-річна Сабріна Тройзі проміняла німецьке місто Штутгарт на життя в австралійській пустелі. У 2013 році вона разом з чоловіком Ніком та їхніми двома дітьми, 14-річним Томасом та 13-річною Лією переїхала сюди.
Їхній підземний будинок, що закопаний на чотири метри під скелями, коштував лише 176 тисяч доларів Тепер жінка може похвалитися двома вітальнями, двома ванними кімнатами та навіть басейном. А сама Сабріна, яка працює в опаловому руднику та музеї Умуни.
Але під землею у місті не тільки будинку, але й церкви, музеї, магазини та готелі, вирубані в пісковику. А також казино, перукарні та салони краси.
Сербська православна церква є однією з найвизначніших пам'яток міста, з релігійним різьбленням та вітражами в її скельному інтер'єрі.
Натомість туристи можуть насолоджуватися п'ятизірковим відпочинком без краєвиду в готелі Desert Cave, де бари вбудовані в піщаник, а також є бар, ресторан, більярдна та сувенірна крамниця.
Але одна з найунікальніших пам'яток Кубер-Педі знаходиться на землі, де гравці в гольф навчилися грати в цей вид спорту без трави.
Поле для гольфу міста переважно складається з піску та гравію, а гравці несуть із собою невеликі шматочки штучного газону, щоб забезпечити відповідну поверхню для своїх ударів.
А коли спека стає надто сильною, гравці в гольф можуть замінити свої звичайні м'ячі на ті, що світяться в темряві, та грати після заходу сонця.
Кубер-Педі має власний невеликий аеропорт із герметичною злітно-посадковою смугою, що забезпечує важливе транспортне сполучення для громади, оточеної сотнями миль пустелі.
Що відомо про місто Кубер-Педі
Історія міста розпочалася у 1915 році, коли підліток на ім'я Віллі Гатчінсон натрапив на дорогоцінний опал, шукаючи воду разом із золотошукачами свого батька.
Розвідники йшли до регіону в надії розбагатіти, але виявили, що суворі умови робили виживання в глибинці важким. Адже задушлива спека, нестача води та рої мух робили життя майже нестерпним.
Тож перші поселенці почали вирубувати укриття в землі, а солдати, які поверталися з окопів Першої світової війни, пізніше допомогли освоїти незвичайний підземний спосіб життя.
До кінця 1960-х років шахтарі з усієї Європи переїжджали в Кубер-Педі, створивши багатокультурну спільноту, мешканців якої об'єднувала перспектива знайти дорогоцінне каміння.
І хоча такі надзвичайні знахідки трапляються рідко, можливість натрапити на цілий статок продовжує підживлювати мисливців за скарбами міста.
На відміну від золота чи діамантів, родовища дорогоцінного опалу, як відомо, важко передбачити, а це означає, що навіть досвідчені старателі не можуть бути впевнені, де знаходиться наступний цінний пласт.
Деякі дорогоцінні камені знаходяться лише за кілька сантиметрів під поверхнею, тоді як інші — серед куп викинутої породи, залишеної шахтарями.
Але пошуки скарбів залишили Кубер-Педі досить небезпечну спадщину, а саме тисячі покинутих шахтних тунелів, що розкидані по навколишньому ландшафту.
Але задовго до прибуття шахтарів пустеля мала зовсім інший вигляд. Близько 120 мільйонів років тому значна частина регіону була покрита внутрішнім морем.
Протягом мільйонів років геологічні процеси сприяли створенню родовищ опалу, якими зараз славиться Кубер-Педі, причому деякі стародавні мушлі та морські скам'янілості збереглися в цьому дорогоцінному камені.
Але сьогодні пустеля створює інші проблеми для мешканців. Через те, що тут мало опадів мало. Місто отримує воду з підземних джерел, що розташовані приблизно за 24 кілометри.
Натомість взимку температура тут може опускатися майже до нуля.
І хоча багато мешканців проводять значну частину часу під землею, предмети першої необхідності все одно потрібно носити на поверхню, бо супермаркети та інші магазини міста працюють над землею.
Але поєднання доступного підземного житла, згуртованої громади та постійної можливості знаходити цінні опали спонукає до цього часу цілі покоління людей жити у цьому містечку.
Нагадаємо, що британець Філіп Полі, чия робота охоплює високорівневий концептуальний дизайн, футуризм та операційну стійкість, переконує, що час будувати системи із замкнутим циклом.
Також п'ятьох людей було знайдено живими після того, як тиждень чекали на допомогу в затопленій печері в Лаосі.