ГоловнаКиївКиїв не для всіх: чому людям з інвалідністю досі складно жити у...

Київ не для всіх: чому людям з інвалідністю досі складно жити у столиці

Пандуси є, а доступності немає: наскільки Київ готовий до потреб людей з інвалідністю.

У Києві облаштовують безбар’єрні маршрути, оновлюють зупинки та ремонтують тротуари. Проте для багатьох людей з інвалідністю самостійно вийти з дому, скористатися транспортом або потрапити в укриття досі залишається складним завданням.

Війна загострила ці проблеми: зростає потреба в реабілітації, доступному житлі, працевлаштуванні та підтримці ветеранів. Чому столиця досі не стала повністю безбар’єрною, хто відповідає за недоступні об’єкти та що потрібно змінити? Про це поговорили із Володимиром Висоцьким, фахівцем з доступності та інклюзивних практик громадської спілки «Ліга Сильних».

Фото: Володимир Висоцький

Київ без бар’єрів: що змінилося

— Як би ви оцінили доступність Києва для людей з інвалідністю? Які зміни справді відчутні?

Київ залишається одним із найбільш доступних міст України, однак безбар’єрність столиці досі переважно точкова, а не системна.

Серед позитивних змін:

  • оновлення зупинок і поява низькопідлогового транспорту;
  • ремонт тротуарів та рекреаційних зон;
  • облаштування наземних пішохідних переходів;
  • встановлення пандусів;
  • поява доступніших сервісів у закладах.

Водночас проблемами залишаються старий житловий фонд, історичні будівлі, неякісна тактильна й звукова навігація, хаотичне паркування та електросамокати на тротуарах.

Важливо розуміти поняття «ланцюга доступності»: людина повинна мати можливість самостійно вийти з дому, дістатися потрібного місця та отримати послугу. Якщо хоча б одна ланка недоступна, весь маршрут перестає працювати.

Доступність — це право людини. Доступне місто — це передусім справедливе місто.

Недоступні укриття: як людям з інвалідністю рятуватися під час тривог

— Наскільки безпечний Київ для людей з інвалідністю під час повітряних тривог?

Це одне з найгостріших питань. Для багатьох людей проблемою є навіть самостійний вихід із будинку.

Основні перешкоди:

  • укриття в підвалах із крутими сходами та вузькими дверима;
  • відсутність умов для тривалого перебування;
  • недоступність більшості станцій метро;
  • недостатня доступність інформації про укриття та повітряні тривоги.

Потрібен комплекс рішень:

  • Модульні безбар’єрні укриття неподалік від житла.
  • Онлайн-мапи з позначенням доступності укриттів.
  • Вібраційні сповіщення для людей із порушеннями слуху.
  • Персональні плани евакуації, особливо для мешканців верхніх поверхів.
  • Організована сусідська допомога.

Жодне рішення не гарантує абсолютної безпеки, але разом вони можуть дати людям більше шансів захиститися.

— Чи готовий Київ до збільшення кількості людей з інвалідністю через війну? Яких послуг та фахівців столиці критично бракує?

Повністю підготуватися до цього неможливо. Але місто має створювати умови для самостійного життя людей з інвалідністю.

Зокрема, необхідно адаптувати:

  • працевлаштування — доступний транспорт, облаштовані робочі місця та дистанційну роботу;
  • освіту — приміщення, навчальні програми й обладнання;
  • реабілітацію — підтримку після завершення стаціонарного лікування;
  • культуру та спорт — доступ до послуг і заходів;
  • житло — пристосування помешкань до індивідуальних потреб.

Також потрібні ерготерапевти, реабілітологи, фахівці з протезування, консультанти з адаптації житла та архітектори, які знаються на універсальному дизайні.

Фаховість — це досвід, а досвід потребує часу. Тому формувати команду таких спеціалістів необхідно вже зараз.

Ветерани після поранень: що заважає повернутися до цивільного життя

— З якими труднощами стикаються ветерани з інвалідністю після повернення?

Траєкторія повернення кожного ветерана індивідуальна. Серед можливих бар’єрів:

  • розрив між лікуванням, реабілітацією та соціальними послугами;
  • складне оформлення статусу й допомоги;
  • недоступне житло та інфраструктура;
  • відсутність необхідних засобів реабілітації;
  • психологічні труднощі, стигматизація та самотність.

Однак варто говорити не лише про те, що заважає ветерану бути самостійним, а й про те, чи створює місто для цього умови. Міська громада має бути готовою почути та підтримати людину, щоб ветеран чи ветеранка відчували себе вдома.

Безбар’єрний простір — це база. Але не менш важливо прибрати бар’єри в наших головах: упередження та стереотипи, через які ми бачимо статус чи порушення, а не саму людину.

— Чому роботодавці неохоче наймають людей з інвалідністю?

Що більше заважає працевлаштуванню: упередження, недоступні робочі місця чи недостатня підтримка?

Дослідження громадської спілки «Ліга Сильних», проведене компанією Info Sapiens International, показало: рівень зайнятості людей з інвалідністю віком від 14 років в Україні становить лише 20%. Водночас близько 70% опитаних мають досвід роботи.

Серед основних перешкод:

  • 42% назвали небажання роботодавців наймати людей з інвалідністю;
  • бракує системної підтримки працівників і бізнесу;
  • робочі місця та транспорт залишаються недоступними;
  • недостатньо вакансій із гнучким графіком і дистанційною роботою.

На мою думку, першими за значенням є упередження, далі — недостатня підтримка, а потім фізична недоступність робочих місць.

Роботодавці часто побоюються додаткових витрат, лікарняних або сумніваються в ефективності таких працівників. Але це міф. Працевлаштування людини з інвалідністю — не благодійність, а можливість отримати додаткову компетентність та посилити команду.

— Що може зробити бізнес?

Насамперед запровадити зрозумілу політику доступності:

  • проводити співбесіди у доступному форматі;
  • облаштовувати робочі місця відповідно до потреб;
  • пропонувати гнучкий графік і дистанційну роботу;
  • забезпечувати супровід під час адаптації.

Водночас проблема є і на рівні бізнесу. Серед 621 опитаного підприємства 23% керівників назвали перешкодою відсутність державної чи іншої організаційної підтримки, 20% — недоступність робочого простору, 19% — брак коштів на адаптацію робочих місць, а 22% — сумніви в ефективності працівників з інвалідністю.

Безбар’єрність лише на папері: хто відповідає за помилки

— Хто повинен відповідати за об’єкти, які формально доступні, але фактично такими не є?

Відповідальність має бути спільною: замовник, проєктувальник, технічний нагляд, підрядник та особа, яка приймає об’єкт в експлуатацію. Проблема в тому, що часто перевіряють відповідність документам, а не реальну можливість людини потрапити до будівлі чи отримати послугу.

Щоб змінити ситуацію, необхідно:

  • Встановлювати конкретні вимоги доступності в тендерах і технічних завданнях.
  • Проводити незалежний аудит перед прийманням об’єкта.
  • Зобов’язувати підрядників усувати недоліки за власний рахунок.
  • Залучати людей з інвалідністю до перевірок.
  • Забезпечити дієвий механізм відповідальності за порушення будівельних норм.

Важливими також є громадський контроль, публічність та розголос випадків, коли на обґрунтовані скарги не реагують.

Три зміни, які Київ має запровадити вже зараз

— Що потрібно зробити, щоб люди з інвалідністю могли самостійно пересуватися містом, працювати й отримувати послуги?

Я б виділив три першочергові кроки.

1. Запровадити міський стандарт доступності.

Він має встановлювати обов’язкові вимоги для кожного об’єкта та проєкту, зокрема тих, що фінансуються з міського бюджету. За приклад можна взяти Торонто в Канаді та Лодзь у Польщі.

2. Запровадити відповідальність за результат, а не документи.

Потрібні незалежні аудити, гарантійні зобов’язання підрядників, участь організацій людей з інвалідністю в перевірках та прозорий розгляд скарг.

3. Зробити безбар’єрність частиною роботи міських установ.

КМДА та комунальні підприємства мають запроваджувати політику доступності не лише у своїх послугах, а й як роботодавці.

Важливо також забезпечити представництво людей з інвалідністю в міському менеджменті.

Ще не підписані на наш Telegram-канал "Головні новини Києва – 44.ua"? Тоді долучайтесь, щоб бути в курсі усіх актуальних, важливих та перевірених новин Києва, Київської області та України.

Джерело: 44.ua

Головне за день

Kitsoft має здати роботи з реалізації ДСОМ до 4 грудня – Мінцифри

ТОВ "Комп'ютерні інформаційні технології" (Kitsoft), переможець тендеру на реалізацію другої черги Державної системи онлайн-моніторингу азартних ігор (ДСОМ), має 4 грудня завершити та подати всі...
0 0 голоси
Рейтинг статті
Підписатися
Сповістити про
guest
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів

Опитування

Чи пішли б ви на поступки русні через відсутність світла/тепла?

ТОП новини