Виїзд із Білорусі більше не гарантує критикам влади захисту від кримінального переслідування. 2 листопада 2026 року стало відомо про заочні провадження проти Людмили Жданко та Євгена Шпаковського, які перебувають за межами країни. Паралельно родина ув’язненого журналіста Дениса Івашина понад 20 днів не може з ним зв’язатися.
Ці історії показують два різні способи тиску: кримінальні справи проти людей за кордоном і майже повну інформаційну ізоляцію тих, хто вже перебуває в білоруській пенітенціарній системі. Звинувачення проти Жданко та Шпаковського походять від білоруських органів влади й не є незалежно встановленими судом фактами.
Заочне переслідування виходить за межі країни
Людмила Жданко раніше утримувала в польському Білостоку магазин білоруської національної символіки та займалася волонтерською діяльністю. Як повідомляється, проти неї розпочали заочне переслідування за підозрою у сприянні «екстремістській діяльності» та «образі представника влади».
Окреме провадження відкрили проти Євгена Шпаковського. Йому закидають погрози або насильство щодо правоохоронців, «образу» Олександра Лукашенка та представника влади.
Із доступних відомостей неможливо оцінити, на яких саме діях ґрунтуються ці звинувачення і наскільки вони обґрунтовані. Повні матеріали справ і результати незалежного судового розгляду не наведені. Сам факт відкриття провадження тому не означає, що Жданко чи Шпаковський визнані винними.
Однак практичні наслідки таких справ можуть настати ще до вироку. Заочна процедура дає змогу білоруським органам продовжувати кримінальне переслідування, поки обвинувачений перебуває в іншій державі. Повернення до Білорусі в такій ситуації може стати небезпечним, а міжнародні поїздки — вимагати додаткової оцінки ризиків.
Тиск може позначатися і на родичах, які залишилися всередині країни. Крім того, кримінальна справа стає сигналом для інших білорусів, які критикують владу з-за кордону: відстань зменшує ризик негайного затримання, але не припиняє можливості нових дій силових структур.
Водночас із двох конкретних випадків не можна робити висновок, що автоматичному переслідуванню піддається кожен білорус за межами країни. Підтвердженим є інше: місце перебування за кордоном перестає бути чіткою межею для кримінального тиску білоруських органів.
Понад 20 днів без зв’язку з Івашиним
На цьому тлі посилюється занепокоєння щодо Дениса Івашина — журналіста-розслідувача та політичного в’язня. Його родина повідомляє, що вже понад 20 днів не має з ним зв’язку. Близькі припускають, що Івашина могли повторно помістити до штрафного ізолятора, але незалежного підтвердження цієї версії немає.
У 2022 році Івашина засудили до 13 років і одного місяця ув’язнення за обвинуваченнями у державній зраді та незаконному збиранні й поширенні приватних відомостей. Йдеться про тривалий термін покарання у справі, пов’язаній із політично чутливими звинуваченнями.
Саме по собі припинення телефонних дзвінків чи листування не доводить, що сталося із ув’язненим. Але воно позбавляє родину можливості надійно перевірити його місце перебування, стан здоров’я та наявність дисциплінарних стягнень.
У системі, де доступ родичів, адвокатів і незалежних спостерігачів до ув’язнених обмежений, навіть тимчасова перерва у спілкуванні може перетворитися на тривалий період невідомості. Якщо Івашина справді перевели до штрафного ізолятора, це означало б посилення його ізоляції. Але наразі близькі не можуть відрізнити дисциплінарне покарання від технічного чи адміністративного переривання зв’язку або серйознішого погіршення його становища.
Про заочні провадження проти Жданко і Шпаковського та ситуацію навколо Івашина повідомляє Spring96. Тепер від білоруської влади очікують відповідей на два конкретні питання: на яких підставах відкрито справи проти громадян за кордоном і де перебуває Денис Івашин та в якому він стані.