Історик і співзасновник Університету Остіна Ніл Ферґюсон розмовляє з Баладжі Срінівасаном на Network State Conference. Розмову оприлюднив Network State Podcast 10 жовтня 2026 року. Діалог перекладено, літературно відредаговано й скорочено для ясності. Оцінки та історичні аналогії належать самим учасникам.
Винайти університет заново
Ніл Ферґюсон: Я щойно з літака з Лондона, тож не чекайте, що я говоритиму дуже зв'язно. Я постараюся.
Баладжі Срінівасан: Ви – ідеальний типаж британського джентльмена.
Ніл Ферґюсон: Я зовсім не джентльмен. Я з Глазго.
Баладжі Срінівасан: Ми вже багато років говоримо про те, чи залишаться західні інституції стабільними. Ви присвятили свій час UATX і перезавантаженню освіти. Дещо подібне я роблю в Network School. Над чим ви з Джо працюєте?
Ніл Ферґюсон: Мережева держава може здаватися суперечністю в самому визначенні, і ми ще до цього повернемося. Але одна з точок дотику між нами – те, що ми намагаємося заново винайти освіту. Це вкрай потрібно, адже усталені освітні заклади потерпають від хронічного нездужання: від елітних університетів, де я викладав більшу частину життя, до найзвичайнішої державної початкової школи.
З ідеологічних причин освітні заклади перестали ставити на перше місце високий рівень і меритократичні системи. Натомість вони віддали перевагу так званим різноманіттю, рівності та інклюзивності. Як наслідок, вони почали знецінювати й академічну свободу. Щойно ви починаєте ухвалювати рішення, спираючись на щось інше, ніж найвищий рівень – уже досягнутий чи потенційний, ви, гадаю, дуже швидко скотитеся в небуття.
Не думаю, що становище в такому закладі, як Гарвард, Єль чи Принстон, можна виправити. Проблема охоплює весь англомовний світ: woke-божевілля можна знайти й в австралійських університетах. Університети влаштовані так, що їх важко реформувати, зокрема тому, що безстроковий найм дає вам ключових працівників, яких ви не можете звільнити.
Тож п'ять років тому ми з Джо Лонсдейлом і Барі Вайс вирішили створити новий університет в Остіні. Дехто винаходить цілком окремі інституції, які й не прагнуть бути університетами. Ми ж хотіли, щоб в основі це був університет: акредитований, такий, що видає дипломи й визнається системою саме як університет. Дотримуючись цієї умови, в усьому іншому ми діємо інакше. Ми спробували заново винайти університет, не позбавивши його власної сутності.
Університети – надзвичайно довговічні інституції, найдавніші з яких сягають XI століття. До технологій вони доволі байдужі: попри хвилі інновацій, вони й далі працюють майже так само, як у середньовічній Італії. У цій моделі передавання знань від покоління до покоління є щось дуже стійке. Навряд чи вона зникне.
Саме тому ми вирішили взяти за основу традиційний університет – його структуру й головні складники студентського досвіду, водночас переосмисливши якомога більше в організації та педагогіці. Ось один приклад: лекції жахливі. Я зараз саме читаю лекцію й за мить припиню. Вони нудні, і через якийсь час аудиторія відволікається. Найкраща освіта – це сократівський діалог. В UATX у нас немає лекцій. Заняття відбуваються динамічно: будь-якої миті до вас можуть звернутися без попередження, і вам доведеться вступити в діалог із професором.
Чи спричинив інтернет цей злам?
Баладжі Срінівасан: Я дуже прихильно ставлюся до того, що ви робите, і думаю, що наші шляхи плідно перетнуться. Але я не згоден із вашим діагнозом першопричини. Ліві ідеї та лібералізм існують давно. Гадаю, першопричина більшої частини цього зламу, а насправді всього, – інтернет.
Його піднесення у 2000-х залишило без роботи журналістів та інших людей. Зазвичай кажуть: "Став woke – збанкрутував", але все сталося навпаки. Вони збанкрутували: газети втратили 50 мільярдів доларів доходів. Під цим економічним тиском вони стали woke. Щоб зберегти роботу, їм довелося бути крайніми конформістами. Вони спробували окупувати Волл-стріт, але це не спрацювало, бо там були антитіла до комунізму. Тоді вони звернулися до расового марксизму. Так я пояснюю економічне походження woke на початку 2010-х: чому саме тоді воно з малопомітного явища перетворилося на крайнє.
Реакція на woke – MAGA – теж наголошує не на тому. Вона наголошує на американському прапорі й, на мою думку, перетворилася майже на американський максималізм із розмовами про вторгнення до Гренландії. Я знаю, що є угода щодо Гренландії, але вважаю, що на Америці зосередилися надміру, відсунувши всіх інших.
Китай підриває позиції республіканців у військовій сфері та виробництві, а інтернет – позиції демократів у медіа та фінансах. Мені дуже подобається те, що ви робите, але UATX зі своїм велетенським американським прапором, здається, бачить проблему в тому, що Америка не опинилася в центрі. На мою думку, проблема в тому, що в центрі не опинився інтернет, адже саме він розхитав усі ці старі інституції.
Ви працюєте в Гуверівському інституті Стенфорду. А я навчався у Стенфорді: здобув там ступінь бакалавра й PhD. Гарвард заснували раніше за Сполучені Штати як однокімнатну школу для підготовки проповідників у колонії Массачусетської затоки. Це створило Массачусетс, той створив Сполучені Штати, які перемогли в Громадянській війні, Першій світовій, Другій світовій та холодній війні. До 1991 року, за понад 300 років, Гарвард експортував у світ панівну організаційну парадигму. Створювана ним людська "начинка" давала більше влади, грошей тощо.
За наступні 30 років Стенфорд підірвав позиції Гарварду, бо мережа піднеслася над державою XX століття. Стенфорд був проміжною формою: STEM та інтернет перетягнули Білла Гейтса, Цукерберга й інших зі Східного узбережжя на Західне, а людей з академічного світу – в інтернет. Але Стенфорд досі однією ногою стоїть у державі та старому світі фіатних грошей, а іншою – в інтернеті. Гадаю, нам потрібна версія 3.0, яка буде чистим інтернетом.
Ферґюсон: ці ідеї прийшли з університетів
Ніл Ферґюсон: У нас цікава історична дискусія, і я не погоджуся з вашим історичним аргументом. Не думаю, що woke-ідеологія стала наслідком того, як інтернет підірвав бізнес-моделі традиційних медіа. Вважаю це хибним поясненням.
Вона зародилася в університетах, а не на ринку газет і журналів, що занепадали. Університети належать до інституцій, найменше підвладних ринковим силам у Сполучених Штатах, хіба що за винятком армії. Дозвольте запропонувати альтернативну – і правильну – історичну версію.
Комунізм, соціалізм і ліві ідеї в усіх їхніх формах зазнали катастрофічної поразки у 1989-1991 роках. Радянська модель провалилася, а лібертаріанські та ліберальні революції змели її в Європі, хоча й не у Східній Азії. Ліві інтелектуали опинилися перед проблемою: увесь соціалістичний проєкт виявився безсумнівним провалом. Що їм залишалося робити?
Відповіддю став культурний марксизм, який перейшов від дискусій про командні висоти економіки до дискусій про жертв, статус жертви та ієрархії інтерсекційності. Це сталося в університетах, а потім його експортували до інституцій, які не мали до нього імунітету. Тут, гадаю, ми згодні: інституції із сильними антитілами не піддалися, хоча навіть Волл-стріт зрештою окупували через відділи кадрів.
Ендрю Салліван написав про це найкраще есе десять чи й більше років тому: "Тепер ми всі живемо в університетському кампусі". Божевілля із займенниками почалося не в New York Magazine. Воно почалося в таких місцях, як Стенфорд, які не зазнавали економічного тиску. Навпаки: вони купалися в грошах. Американські університети надзвичайно розбагатіли у 1980-х і 1990-х, бо їхніми цільовими фондами управляли як хедж-фондами. За ці гроші можна було найняти 100 фахівців із різноманіття, рівності та інклюзивності. Коли Стенфорд і Гарвард найняли цих людей, чим ті займалися цілими днями? Переслідували консервативних науковців. Ось така послідовність має для мене сенс.
Баладжі Срінівасан: Я з цим згоден, але дозвольте розвинути думку. Коріння woke можна простежити ще глибше, до Фуко, який деконструював, і Мартіна Лютера Кінга, який конструював: старий порядок расистський, сексистський і гомофобний, а бути хорошим означає не бути таким. У 1960-х старі чесноти підмінили новими в стилі Індіани Джонса.
Комунізм звеличував робітничий клас. Стаханов був радянським героєм. Але наприкінці 1960-х, на тлі бунту робітників у касках і переходу білого робітничого класу Америки вправо, лівим знадобився новий клас жертв. Стаханов перетворився на Арчі Банкера – расиста, сексиста й гомофоба. Робітник, чиї чесноти вони прославляли, став уособленням усього, що у світі не так. Його замінили новим пролетаріатом – базою расового й культурного марксизму.
Ви маєте рацію: після розпаду Радянського Союзу капіталістичні й ліберальні аргументи перемогли, а авторитарний централізований комунізм перестав приваблювати навіть багатьох лівих. Участь ЦРУ в абстрактному експресіонізмі та інші його зусилля допомогли розколоти лівих на авторитарний і лібертаріанський табори. Централізовані ліві Сталіна й Мао поступилися місцем Горбачову та Дену, які принаймні частково відступили від принципів революції. У Східній Азії комунізм не впав, але став переважно капіталістичним, можливо, за винятком Північної Кореї.
Згоден, витоки були в академічному середовищі, де жінки, меншини та інші замінили робітничий клас у ролі жертви. Але у 1980-х і 1990-х це було наче латентний вірус: прихований стан, який проявляється під тиском. Чому раптом почалося стрімке зростання? Девід Розадо побудував графік, на якому частота таких термінів, як "патріархат" і "привілеї білих", у New York Times злітає вертикально вгору у 2013 році, під час другого терміну Обами. Тоді ухвалили редакційне рішення, щоб так сталося. Моє запитання: чому саме в той момент це перейшло з прихованого стану у відкритий?
Як поширювалися ці ідеї
Ніл Ферґюсон: Люди, яких в елітних коледжах обробили Фуко та Саїдом, прийшли на роботу до таких інституцій, як New York Times. Вони виявили, що університетські тактики залякування ще краще працюють проти слабких лібералів покоління 1968 року, які перебували при владі.
Ліберали схильні наймати прогресистів, ті потім наймають відвертих марксистів, аж доки ви зрештою не наймете Пол Пота. Кожен етап найму зсуває університет іще лівіше. Зрештою це переходить і в інші інституції, бо вони набирають працівників із тих елітних закладів. На свій жах, вони виявляють, що червоногвардійці вже в будівлі й звинувачують головного редактора в мікроагресії чи цькуванні. Приблизно у 2013-2014 роках із цим почали стикатися люди за межами університетів.
Мало значення й масштабне розширення вищої освіти. Спочатку університети обслуговували невеликі еліти. Переконання, що диплом має бути в усіх або майже в усіх, знайомило з цими ідеями дедалі більшу частку молоді. Трохи Фуко потрапило до кожної голови, навіть на відносно низьких рівнях системи.
Баладжі Срінівасан: Світ академічної гуманітаристики я можу уявити так: люди сиділи у в'язниці й робили словесні заточки, щоб штрикати одне одного. Потім Twitter із його форматом на 140 символів поширив ці тактики значно ширше. Люди вживали такі терміни, як "привілеї білих" і "менсплейнінг", не знаючи про їхнє коріння в академічній літературі. Це як роздавати ракети Stinger в Афганістані: користувач не знає конструктора. Якщо ви заперечували проти цих термінів, хтось міг послатися на літературу, яка за ними стоїть.
Згоден, це щось із викладацької кімнати, що потрапило в середовище Twitter. Але чому саме тоді воно стало таким привабливим? Гадаю, електоральна база демократів зазнавала економічного тиску й потребувала ідеології, яка дозволяла б людям отримувати гроші, не заробляючи їх. Стрімке зростання кількості неурядових організацій теж почалося після 2008 року. Академічний світ мав купи грошей і величезні цільові фонди. Але одна річ – ці фонди, а інша – становище людей. Дехто з адміністраторів і працівників неурядових організацій мав трастові фонди й вигравав від кумівства. Багато інших прихильників демократів становили своєрідний "пролетаріат": позаштатні викладачі й журналісти-фрилансери, яким, гадаю, після 2008 року стало важче.
Це багатофакторне явище. Багато хто з них їхав ліфтом униз, тоді як люди з технологічної сфери – вгору. Це породжувало їхню ненависть до нас. Були й географічні відмінності: Нью-Йорк і Бостон проти Сан-Франциско. Багато людей із технологічної сфери були іммігрантами або азійцями, тож відрізнялися й демографічно. Усе це разом допомагає пояснити протистояння медіа й технологічної сфери.
Кремнієва долина й досвід скасування
Ніл Ферґюсон: Мене здивувало, як легко здалася Кремнієва долина, коли прийшли woke-червоногвардійці. У 1990-х і на початку 2000-х її культура була виразно лібертаріанською. Усе це неймовірно швидко зникло, і великі технологічні компанії почали відтворювати університетські структури. Google став своєрідним дзеркальним відображенням Стенфорду, зокрема й у використанні надзвичайно дієвих тактик залякування.
Пам'ятаю, коли я особисто зіткнувся з цим у Стенфорді, було дуже дивно бачити поведінку, яку я пов'язував із тоталітарними режимами: анонімні доноси, розслідування й комісії поза межами верховенства права, раптові зникнення окремих людей. Я думав, що таке відбувалося у сталінському Радянському Союзі чи маоїстській Китайській Народній Республіці. Коли я в аспірантурі вивчав ці системи, мені й на думку не спадало, що одного дня я побачу відтворення цих моделей в елітних університетах начебто вільних суспільств.
Я ніколи не розумів, яке задоволення певному типу людей може давати участь у доносах, показових судах і зникненнях, аж поки не побачив це в дії. Це було приголомшливо, і мене досі пересмикує, бо я не очікував пережити це особисто. Я думав, усе це зникло із завершенням радянської епохи. Ніколи не очікував, що воно спливе в елітному американському університеті, але так і сталося.
Баладжі Срінівасан: Це як у фільмі: лиходій гине, але в останній сцені з-за краю виступу знову з'являється рука. Віруси свідомості еволюціонують так, що їхні епітопи вже не розпізнаються. Імунна система не секвенує кожну пару основ вірусу: вона розпізнає цільові послідовності. Вірус, який еволюціонував так, що оминає цей сенсор, може проникнути всередину. Антитіл вистачало, щоб розпізнати комунізм чи економічні ліві ідеї. Расовий марксизм міг їх обійти.
Ви порівнюєте поведінку цих людей із Радянським Союзом та маоїстським Китаєм. У тих країнах скасування називали чисткою, і ви могли втратити життя, свободу та власність. На щастя, в Америці й на Заході скасованих людей не саджали до в'язниці, не грабували й не конфісковували їхні банківські рахунки. Вони таки втрачали майбутні доходи, друзів і посади, і це було болісно.
Але ці незавершені чистки залишили велику групу дуже здібних чоловіків, які згодом змогли повернутися. Ден Сяопін тричі потрапляв під чистки, але Мао його не вбив. Сина Дена викинули з вікна, але сам Ден повернувся й очолив усе це. У чомусь це схоже на повернення Трампа та інших скасованих людей. На щастя, це щось на кшталт комунізму для слабаків.
Ніл Ферґюсон: Ставки, безумовно, були нижчими. Скасовані люди не потрапляли до трудових таборів. Вистачало самої можливості фінансових наслідків. Репутаційна шкода теж має значення. Усі знають "Багатство народів" Адама Сміта, але мало хто читає "Теорію моральних почуттів". Одна з його ключових думок полягає в тому, що повага оточення мотивує нас не менше, ніж прибуток.
Культура скасування полягала в руйнуванні репутацій і перетворенні людей на суспільних вигнанців. Ми рухалися від скасування й цензури до повноцінної системи соціального рейтингу. Це розвивалося й приблизно у 2020-2021 роках мало не утвердилося.
Альтернатива Ферґюсона: дві ШІ-імперії
Ніл Ферґюсон: Повернімося до мережевих держав. Ми маємо дві інтерпретації історії, які виходять за межі освіти. У вашій версії інтернет створює можливість мережевої держави, відокремленої від традиційної або пов'язаної з нею лише залишковими зв'язками.
Баладжі Срінівасан: Я б так не сказав. Так само як під час промислової революції держава перетворилася на індустріальну, з інформаційною революцією їй доведеться змінитися знову.
Ніл Ферґюсон: Це близько до аргументу Філіпа Боббітта в "Щиті Ахілла" про ринкові держави як нове явище. Я хочу запропонувати інший погляд, який охоплює штучний інтелект, повернення промисловості й промислової політики, повернення "атомів" і потребу у величезних обсягах електроенергії та обчислювальних потужностей.
Гадаю, ми входимо у світ нових імперій. Імперія була панівним політичним устроєм протягом більшої частини історії; значна частина історії – це історія імперій. Ми пройшли період, коли здавалося, що з цим покінчено, – саме про це був академічний постколоніалізм. Люди не усвідомлюють, наскільки потужно імперія повернулася. Сполучені Штати й Китай – це ШІ-імперії, і більше ніхто до них навіть не наближається.
Гадаю, через це XXI століття більше нагадуватиме розпал холодної війни: дві наддержави-суперниці домінуватимуть у передових технологіях. Після 1945 року люди вважали національну державу панівною політичною формою й думали, що кожен має мати свою. Зрештою кількість національних держав наблизилася до 200, і деякі з них були безглуздо малими.
Думаю, ця доба множення держав закінчилася. Значна кількість національних держав рухається до неплатоспроможності, і це, на мою думку, дає двом ШІ-імперіям змогу домінувати навіть сильніше, ніж домінували Сполучені Штати та Радянський Союз. Ось моя альтернативна концепція.
Баладжі: технології мають противників з обох боків
Баладжі Срінівасан: Згоден, багато національних держав стануть неплатоспроможними через кризу суверенного боргу. Продаватиметься багато землі. Але я не погоджуюся з концепцією ШІ-імперій. Я не бачу Сполучених Штатів; на жаль, бачу роз'єднані племена. Bluesky, Threads і TikTok проти X, Truth Social і Gab. Цифрове відокремлення й роздроблення вже відбулися.
Ніл Ферґюсон: Гадаю, це глибоко застарілий погляд, років на десять. Американська ідеологія вже не поляризована вздовж спектра. Це підкова: крайні ліві й крайні праві тепер погоджуються практично в усьому, від економічної політики до ролі Ізраїлю. Не думаю, що Сполучені Штати досі настільки поляризовані. Відбувається масштабне зближення.
Баладжі Срінівасан: Я до цього дійду. Я бачу три фази: у 2010-х – демократи й технологічна сфера проти республіканців; у 2020-х – республіканці й технологічна сфера проти демократів; тепер – демократи й республіканці проти технологічної сфери. Я написав про це у Twitter ще до цієї історії з Берні й Бенноном. Я бачив, що це наближається, кілька років тому.
Це Молотов-Ріббентроп: анархо-комуністи й анархо-фашисти проти центру. Річ не в тому, що Беннон і Берні справді погоджуються; вони ненавидять тих самих людей – людей із технологічної сфери. На мою думку, боротьба з технологіями – це антикапіталізм нашого століття.
Саме тому я не вважаю Сполучені Штати "ШІ-імперією". Є щонайменше три групи: демократи, республіканці та люди з технологічної сфери. Останні відрізняються демографічно, помітні й зламали звичний порядок і для лівих, і для правих, що робить їх дуже вразливими. Біля будинку Сема Альтмана – коктейлі Молотова, автомобілі й дилерські центри Ілона підпалюють, а багато чого взагалі не стає публічним.
На мою думку, бути сьогодні в Америці людиною з технологічної сфери, особливо іммігрантом, – це як бути єврейським капіталістом у Східній Європі 1930-х. Ви перебуваєте на передньому краї промислових та етнічних змін і стаєте мішенню. Якщо опублікувати демографічний склад ШІ-лабораторії, розлютяться і MAGA, і прихильники woke. Прихильники woke скажуть, що там забагато білих і що всі вони чоловіки; прихильники MAGA – що це не американці, а іноземці.
Чи переживає Америка кризу нового типу?
Ніл Ферґюсон: Але Сполучені Штати завжди так працювали. У Позолочену добу подібне говорили про мільярдерів, баронів-розбійників. Антисемітизм був складником популізму кінця XIX століття, бо Волл-стріт було легко ототожнювати з євреями, чия частка у фінансовій сфері була непропорційно високою по обидва боки Атлантики.
Гадаю, ви надаєте забагато ваги політиці й, можливо, соціальним мережам. Будуть убивства й замахи, анархісти та крайні ліві в університетах. Але справа Америки – бізнес. Як і в 1890-х та 1900-х, це не зруйнувало бізнес-модель у її основі. Сьогодні заклики регулювати ШІ й зупиняти дата-центри – переважно шум. Не думаю, що це суттєво перешкодить будівництву. Розбудову зупинить лише фінансова криза, яка майже завжди виникає за капітальних витрат такого масштабу.
Не думаю, що Сполучені Штати переживають таку глибоку кризу, як ви вважаєте, або принаймні це не криза нового типу. Ми вже таке бачили. Геніальність Конституції батьків-засновників у тому, що захопити всю систему надзвичайно важко. Федералізм дуже це ускладнює. Трамп, очевидно, хотів стати імператором, але явно не зміг і скоро піде. У своєму другому терміні він уже увійшов у фазу "кульгавої качки".
Гадаю, ви перебільшуєте, наскільки докорінно змінилася американська політика. Для мене це звичне життя Республіки. Питання в тому, що роблять усі інші. Держави середньої ваги, схоже, обманюють себе, якщо думають, що взагалі мають силу.
Баладжі Срінівасан: Мені подобається вислів Келвіна Куліджа: "Справа Америки – бізнес". Але випадки на кшталт того, коли стріляли в Генрі Клея Фріка, ця пропаганда дією наприкінці XIX – на початку XX століття, траплялися на підйомі. Америка ставала наддержавою. Гадаю, подібні випадки сьогодні відбуваються на спаді, коли вона втрачає силу.
Ніл Ферґюсон: Хотів би я побачити докази занепаду Америки. Відбувається протилежне: її частка у ВВП G7 за останні 25 років зросла.
Баладжі Срінівасан: У ВВП G7 – так, але не у світовому ВВП за паритетом купівельної спроможності.
Ніл Ферґюсон: Через Китай. Але чи справді можна керувати мережевою державою за однопартійного комуністичного режиму? Яка із цих імперій вразливіша? Я б сказав, що китайська система вразливіша. У неї досі та жахлива сталінська операційна система.
Діаспора, долари й наступна версія Заходу
Баладжі Срінівасан: Можливо. Дозвольте висловити дві-три думки, а тоді останнє слово буде за вами. Ларрі Пейдж, Сергій Брін, Цукерберг, Ілон і Тіль – усі змушені залишати Каліфорнію; Безос змушений залишати штат Вашингтон.
Ніл Ферґюсон: Але вони їдуть до Флориди. Вони не залишають Сполучені Штати. Вони їдуть до республіканського штату.
Баладжі Срінівасан: Це і є моя наступна думка: рекордна кількість американців залишає Сполучені Штати. Американська діаспора вже тут, і це заможні люди. Можливо, ви бачили попередні виступи про інвестиційну міграцію: ці числа зростають.
За останні 15 років криптовалюта показала, наскільки велике бажання вийти з долара США. Біткоїн пройшов шлях від 0,01 цента до майже 100 000 доларів, а нещодавно й вище. Це знецінення в десять мільйонів разів. [Прим. ред.: курс зріс із 0,01 цента до 100 тисяч доларів приблизно в мільярд разів.] Другі паспорти стрімко набувають популярності. Інші великі цивілізації теж переживали важкі часи й породжували діаспори.
Китай має свій Великий китайський фаєрвол і захищений від інтернету. Він має вразливості й у деяких аспектах крихкий, але протягом останніх 40 років діяв дуже результативно. Я люблю західні цінності. Гадаю, наступний етап – це рух від Британії до Америки й далі до інтернету, від християнського світу до Заходу й далі до інтернету. Це версія 3.0. Багато в чому я поділяю ваші цілі; розходжуся в тому, як їх реалізувати.
Ферґюсон: Сполучені Штати і є мережева держава
Ніл Ферґюсон: Ми в Сінгапурі, тож чимало присутніх, як і ви, мабуть, проголосували ногами. Але на тлі глобальних демографічних тенденцій це все ще мізерна кількість. Головний виклик для національної держави – бюджетний, і пов'язаний він зі старінням населення та обвалом народжуваності.
Більшості людей важко збагнути, що від сьогодні до кінця століття населення Китаю скоротиться більш ніж удвічі, імовірно, значно більше ніж удвічі. Мене цікавить, куди люди прямують, якщо врахувати й прибуття, й виїзд. Куди йде молода енергія? Куди прямує підприємницький талант? Переважно він досі прямує до Сполучених Штатів, а не до Китаю. Буквально жодного вимірюваного припливу талантів до Китаю немає.
Це дає одній імперії перевагу: вона може залучати підприємницькі амбіції з усього світу. Куди б ви не поїхали, підприємливі люди хочуть потрапити до Сполучених Штатів. Поки це залишається правдою, а так є попри десятиліття трампізму, американська політика може бути виставою. Трамп говорить про мита, імміграційні обмеження та дешеві гроші – усе це з політичного арсеналу кінця XIX століття.
Попри мита, імміграційні обмеження й трампізм, справа Америки – бізнес, і таланти продовжують прибувати. Цей приплив допоміг здійснити ШІ-революцію, і жодних ознак його припинення немає. На кожного Баладжі, який їде, мабуть, приїжджають троє. Саме тому я залишаюся принципово оптимістичним щодо Сполучених Штатів як ШІ-імперії.
Інтернет винайшли у Сполучених Штатах. Америка та інтернет цілком взаємозалежні. Вони не суперники й не альтернативи одне одному; це дві грані того самого. Сполучені Штати і є мережева держава.