Журналіст Езра Кляйн поговорив із фахівцем з виборчих прогнозів, редактором Silver Bulletin Нейтом Сільвером про шанси демократів отримати контроль над обома палатами Конгресу, можливі помилки опитувань і майбутнє Дональда Трампа. Розмову в подкасті The Ezra Klein Show опублікувала The New York Times 27 жовтня 2026 року, напередодні проміжних виборів (посеред президентського терміну американці переобирають усю Палату представників і третину Сенату; пояснення USAGov – ред.). Щоб повернути більшість у Сенаті, демократам потрібно зберегти свої місця у штатах із напруженою боротьбою та відібрати щонайменше чотири місця в республіканців. Сільвер пояснює, чому це стало можливим і чому навіть сприятливий прогноз залишає місце для несподіванок.
Чи можуть проміжні вибори стати кінцем епохи Трампа?
Езра Кляйн: Ти назвав ці вибори переломними. Я давно тебе знаю, і ти зазвичай так не говориш. Що саме робить їх настільки важливими?
Нейт Сільвер: Якщо вибори пройдуть приблизно так, як показують опитування, це, думаю, у певному сенсі означатиме кінець епохи Трампа. Він іще два роки залишатиметься президентом. Але щойно порахують голоси, почнеться президентська кампанія 2028 року. Якщо Трамп отримає поганий результат, він стане надзвичайно слабкою "кульгавою качкою" (так називають президента наприкінці останнього терміну, коли його політичний вплив слабшає – ред.). Можна згадати Джорджа Буша-молодшого після 2006 року. Людям важко повірити опитуванням: конкурентна боротьба в Канзасі, у Техасі, можливі здобутки демократів далеко в республіканських штатах. Це схоже на зміну політичної картини.
А ще є штучний інтелект. Я не зовсім розумію, наскільки він важливий на цих виборах. Можливо, важливіший, ніж заведено вважати. Але у 2028 році він може стати головною темою. Принаймні можна очікувати, що разом з економікою це буде одне з найважливіших питань кампанії.
Езра Кляйн: Рік тому вважали, що демократи, найімовірніше, візьмуть Палату представників, а от Сенат – навряд чи. Для цього треба було перемагати у штатах, де перевага Трампа перевищувала 10 відсоткових пунктів. Зараз, на момент запису, приблизно за два тижні до голосування, твоя модель дає демократам понад 70% шансів здобути Сенат, можливо, навіть із запасом. Що змінилося?
Нейт Сільвер: Одна з найстійкіших закономірностей американських виборів – на проміжних виборах виборці голосують проти партії президента. Можливо, ще охочіше, якщо він відбуває другий термін. У 2022 році Байден отримав відносно м'який удар, якщо зважати на його рейтинг схвалення. У середньому на проміжних виборах політичне середовище зміщується проти президентської партії на 7,5 відсоткового пункту порівняно з попередніми президентськими виборами. Цього року йдеться радше про 11 пунктів.
Чому це важливо? Візьмімо Техас, де Трамп переміг із перевагою у 13 пунктів. Якщо загальна політична ситуація зміщується на 11 пунктів до демократів, республіканцям залишається перевага у два пункти. Чи настільки Кен Пекстон, якого республіканці висунули до Сенату, слабший за середнього кандидата, щоб перетворити республіканські плюс два на демократичні плюс два? Ось така арифметика. Це цілком логічне пояснення того, як демократи можуть отримати шанс у штаті, який здавався для них недосяжним.
Мабуть, не всі заздалегідь помітили й те, що демократи висунули досить сильних кандидатів у більшості важливих перегонів. До того ж їм пощастило зі слабшими суперниками-республіканцями. Водночас я б не переоцінював особисті якості кандидатів: вони, ймовірно, можуть змінити результат щонайбільше на п'ять пунктів.
Чому демократи мають шанси в республіканських штатах?
Езра Кляйн: Демократи, здається, перевершують очікування насамперед у республіканських штатах. У Техасі, Канзасі, можливо, Айові вони виглядають краще, ніж можна було сподіватися, а в Мічигані чи Міннесоті – дещо гірше. Ти теж це бачиш? Як це пояснити?
Нейт Сільвер: Саме це й непокоїть демократів. Під час деяких останніх виборів опитування перебільшували їхню підтримку саме в республіканських штатах, особливо у внутрішніх регіонах країни. Але теперішня картина має логічне пояснення. Передусім це ціни на бензин і дизель. Дизель використовують не стільки в легкових автомобілях, скільки в сільському господарстві, вантажних перевезеннях, нафтовій галузі й опаленні. Це особливо важливо для холодніших штатів Середнього Заходу, де цього року зосереджено багато ключових перегонів.
Можливо, спрацьовує принцип "останні прийшли – першими пішли": частина тих, хто нещодавно приєднався до коаліції Трампа, зокрема латиноамериканці та білі робітники, трохи повертається у протилежний бік. А можливо, просто не голосуватиме. Однією з причин успіху Трампа у 2024 році була підтримка молодих чоловіків. Але саме на їхню явку зазвичай найменше варто покладатися на проміжних виборах.
Езра Кляйн: А чи не пов'язано це з добором кандидатів? У республіканських штатах демократи цілеспрямованіше обирають поміркованих людей, які виглядають незалежнішими від партії. Там, де позиції демократів міцніші, вони дозволяють собі більший ідеологічний ризик і, можливо, жертвують частиною потенційних здобутків. Чи підтверджує це тезу, що поміркованість перемагає?
Нейт Сільвер: Думаю, це значною мірою так. Але є й інший чинник: більше потенційних проблем ми бачимо там, де демократи контролюють владу у штаті й зазнають критики за те, як нею розпоряджаються. Загалом у суспільстві є настрій проти тих, хто при владі. Люди, здається, подумки визначають, хто саме впливає на їхнє життя.
Чи можуть опитування знову помилитися?
Езра Кляйн: Ми говоримо так, наче сподівання демократів справдяться. Наскільки вони стійкі до можливої помилки опитувань? Як ти враховуєш цей ризик у своїй моделі?
Нейт Сільвер: Коли дивитеся на опитування щодо виборів до Сенату, завжди запитуйте себе: а що, коли в усіх цих перегонах вони помиляються на три-чотири відсоткові пункти в один бік? Демократи лідирують у багатьох перегонах приблизно на три пункти, зокрема в Огайо й Техасі. Помилка у три пункти означала б дуже довгу ніч підрахунку голосів.
Із Палатою представників ситуація інша. Якщо демократи її не виграють, виникнуть дуже серйозні запитання про те, що відбувається з опитуваннями. І певною мірою – про те, що відбувається із самою країною.
Езра Кляйн: Демократи емоційно сприймають помилку опитувань як щось, що завжди працює проти них. Опитування справді неодноразово недооцінювали Трампа. Але чи можна говорити про таку закономірність, особливо на проміжних виборах?
Нейт Сільвер: На двох проміжних виборах епохи Трампа цього не було. 2018 рік узагалі належав до найточніших в історії опитувань, і 2022-й теж був досить точним. А торік у Нью-Джерсі та Вірджинії опитування недооцінили демократів на 5-10 пунктів. Це одна з найбільших помилок, які ми бачили на загальних виборах, де проводили багато опитувань. Коли кажуть, що республіканці рідше потрапляють у вибірки, а демократи охочіше відповідають і більше довіряють соціологам, я заперечую ось що: у цій галузі всі знають про проблему. Усі пам'ятають, як недооцінили Трампа у 2016, 2020 та 2024 роках.
Езра Кляйн: Я гублюся, коли починається розмова про методику: люди не беруть слухавку, в онлайн-вибірках незрозуміло, хто зрештою прийде голосувати. Що саме роблять соціологи, щоб із цим упоратися?
Нейт Сільвер: Передусім уточню: я не проводжу опитування, я роблю прогнози. Хоча ця межа стає розмитішою. Опитування тепер нагадує маленьку модель, у якій вихідні дані отримують від респондентів. Це процес постійного уточнення. Соціологи розуміють, що принаймні в останні тижні кампанії їх оцінюватимуть за результатом. Можна скільки завгодно говорити, що це лише знімок громадської думки, але на кону їхня репутація. Тому вони мають вагомі стимули виправляти ці проблеми.
Езра Кляйн: Але ж на проміжних і президентських виборах голосують різні люди, з різною мотивацією. Як соціологи визначають склад електорату на проміжних виборах? Просто запитують: "Ви збираєтеся голосувати?" Чи цього достатньо?
Нейт Сільвер: Якщо запитати людей, чи вони голосуватимуть і наскільки хочуть це зробити, виходить вибірка з дуже великою перевагою демократів. Інші соціологи прогнозують явку на основі інших даних. Такі методи дають демократам скромніший результат.
У даних дострокового голосування можна подивитися на людей, які рідко голосують, хоча загалом я не раджу надто захоплюватися такими даними. Ті, хто голосував щонайбільше на одних із трьох останніх виборів, включно з проміжними, поки що схиляються до демократів. Республіканці можуть – і, ймовірно, певною мірою так і буде – проголосувати не пізніше дня виборів і наздогнати їх. Але якщо не наздоженуть, якщо прихильники демократів, які рідко голосують, прийдуть, а такі самі прихильники республіканців – ні, опитування можуть недооцінити саме демократів.
Що означатиме кращий за очікування результат республіканців?
Езра Кляйн: Якщо республіканці виступлять краще, ніж очікується, чим ти це пояснюватимеш?
Нейт Сільвер: Тут є два варіанти. Перший – демократи програють усі перегони, в яких шанси приблизно рівні. Це цілком імовірний результат, у межах звичайного діапазону очікувань. До опитувань виникнуть запитання, але загалом ми скажемо: партійна відданість досі дуже сильна. Можливо, соціологи й демократи трохи надто повірили в перемогу у штатах, де республіканська перевага становила вісім чи дванадцять пунктів. Просто на певному етапі подолати її вже не вдалося.
Інший варіант: у боротьбі за Палату представників розрив між партіями буде невеликим, а в Сенаті демократам вдасться відібрати у республіканців лише Північну Кароліну. Це навіть важко уявити. Не тому, що опитування теоретично цього не допускають: наша модель враховує і рідкісні великі відхилення, коли помилка становить п'ять, шість чи сім пунктів. Але такий результат суперечив би всьому, що, як нам здається, ми знаємо про закономірності проміжних виборів.
Езра Кляйн: Окремі перегони сприйматимуть як перевірку стратегії всієї партії. Як порівнюватимуть результати прогресивних і поміркованих демократів? І як різні результати виборів можуть вплинути на подальшу стратегію?
Нейт Сільвер: Крім того, хто виграє, будуть дві важливі теми: як прогресивні демократи виступлять порівняно з поміркованими та чи покажуть результати у штатах ознаки протесту проти ШІ й будівництва дата-центрів. Якщо Абдул Ель-Саєд (лівий кандидат демократів до Сенату від Мічигану – ред.) програє, це буде дуже невигідна історія для прогресивного крила незалежно від того, хто отримає Сенат. Але в партійних суперечках багато визначатиме інше: чи стане переможець відомий уже в ніч виборів? Це сильно впливає на сприйняття. Більшість людей не надто цікавиться розміром переваги, якщо перемога виглядає однозначною.
Езра Кляйн: Мені здається, особливо якщо низка цих кандидатів переможе, ми побачимо прихід покоління старших міленіалів. Ліворуч є дуже талановиті Зохран Мамдані, Абдул Ель-Саєд, Александрія Окасіо-Кортес. Якщо Ель-Саєд переможе, думаю, він стане зірковим сенатором. Є й Джон Оссофф, який теж перетворився на справжню зірку. Це покоління прийшло в політику за Обами, сформувалося за Трампа й розуміє сучасну комунікацію. Зміни відбуваються одразу в різних крилах партії: тепер у кожного є яскраві політики, чого я не сказав би кілька років тому.
Нейт Сільвер: Частково це нагадує ефект Стефена Каррі, а в політиці його аналогом був Обама. Каррі починає влучати триочкові з відстані, з якої раніше ніхто не кидав. Школярі починають це відпрацьовувати, потім виростають, грають за університети й потрапляють до НБА.
Чому ймовірна перемога в Палаті представників не означає великої більшості
Езра Кляйн: У Палаті представників важлива не лише перемога, а й розмір більшості. Які результати показують моделі та опитування? Наскільки вони можуть відхилитися в обидва боки?
Нейт Сільвер: Через перекроювання округів (зміну меж територій, від яких обирають депутатів – ред.) і те, що виборці різних поглядів дедалі частіше живуть окремо одне від одного, конкурентних округів стало значно менше. До того ж демократи відносно добре виступили на виборах до Палати представників у 2024 році. Навіть у ніч голосування залишалося незрозумілим, чи не виграють вони Палату попри поразку Гарріс. Тому наша модель дає їм понад 90% шансів перемогти, але це означає в середньому лише приблизно 22 додаткові місця.
Езра Кляйн: А якщо демократи виступлять на три пункти краще за опитування? Чи може виявитися, що перекроювання округів уже не допомагає республіканцям, і демократи отримають хвилю підтримки, 40 додаткових місць та велику більшість?
Нейт Сільвер: Так, тут є певна асиметрія. Усі люблять метафори хвилі й повені, але коли хвиля стає справді великою, вона накриває кандидатів, які до такої катастрофи не готувалися. Хороший приклад – сенатські перегони в Канзасі з Роджером Маршаллом. Це дуже слабкий кандидат, але зазвичай можна сказати: це ж Канзас, його слабкість не має значення. Та якщо накриває така хвиля, ситуація змінюється.
Чому Трамп втрачає підтримку
Езра Кляйн: Трамп, здається, пояснює можливу поразку тим, що його самого немає у виборчому бюлетені. Якби люди поводилися так, наче він там є, у республіканців усе було б добре. На мою думку, він готовий допомагати перемозі, якщо це дає змогу вихваляти себе. Але якщо для цього треба дозволити республіканцям дистанціюватися від нього чи підтримати кандидатів, які йому не подобаються, – тоді ні.
Нейт Сільвер: Республіканці опинилися у складному становищі: Трамп домінує в політиці, але сам не балотується. Проміжні, додаткові вибори й інші голосування без нього складалися для партії дуже погано. Його особливий талант – змусити зазвичай байдужих до політики людей буквально повзти по склу, щоб проголосувати саме за нього. Це часто ті люди, які не відповідають на опитування або яких помилково зараховують до тих, хто навряд чи прийде голосувати. Не думаю, що вони так само повзтимуть по склу за Роджера Маршалла чи Кена Пекстона.
Але не варто втрачати загальну картину. Не думаю, що ми зараз говорили б про демократів як про фаворитів у боротьбі за Сенат, якби Трамп не вирішив воювати з Іраном і ціни на бензин не підскочили приблизно до 4,50 долара за галон. У Каліфорнії та деяких інших місцях вони ще вищі, десь – нижчі.
Езра Кляйн: Ти уважно стежиш за рейтингом схвалення Трампа. Від початку другого терміну він помітно впав. Це відбувалося поступово чи різкими стрибками після певних подій?
Нейт Сільвер: Статистично рейтинг досить тісно пов'язаний із цінами на бензин. Є й загальна тенденція зниження із часом. Коливання цін і тривога щодо економіки дають невеликі підйоми й падіння. Сильне падіння було, коли Трамп оголосив мита в "День визволення", але загалом спад доволі рівномірний. Думаю, з його першого терміну зробили хибні висновки. Поки люди відчували, що економіка в порядку, – а перші три роки вона об'єктивно була досить доброю, – це створювало для нього ореол. Демократи скаржаться на стан демократії, расизм, ксенофобію, але твоя зарплата зростає, є хороша робота, дорожчають акції та житло.
Тепер люди вже сумніваються в усьому цьому, і культурні війни виглядають безпорадними й безглуздими. Є й утома. Трамп любить казати, що це його третій термін, і так воно часом відчувається. Він домінує в американській політиці із середини 2015 року. Це дуже довго. До того ж йому 80. Ми з тобою одними з перших говорили, що Байден надто старий; приблизно на цьому етапі президентства в нього почалися серйозніші проблеми. І виникають запитання: навіщо війна з Іраном? Навіщо Трамп займає таку непопулярну позицію щодо дата-центрів, хоча популістові було б легко виступати з протилежного боку?
Езра Кляйн: Я бачу два можливі пояснення. По-перше, думаю, він справді вірить у військове, геополітичне й економічне змагання з Китаєм. Як він любить казати: "Хто переможе в надінтелекті, той і переможе". По-друге, якщо настрій щодо буму ШІ зміниться, може обвалитися фондовий ринок – єдиний економічний показник, який зараз йому допомагає. Тоді залишаться високі ставки, величезний борг, слабке зростання та ще й слабкий ринок. І галузь, куди спрямовували інвестиції, може не виправдати очікувань. Крім того, керівники ШІ-компаній пожертвували Трампу багато грошей, а Ілон Маск особисто фінансує республіканську кампанію сотнями мільйонів доларів.
Нейт Сільвер: Думаю, це значною мірою так. Я не вмію читати думки Трампа, але, здається, його стабільно мотивує одне: він не любить червоних стрілок падіння на біржових табло. Інвестори дедалі більше непокояться. Аргументи про бульбашку ШІ стають складнішими: як посадити літак на вузьку смугу, якщо прилади ще не перевірені? До того ж за останні тиждень-два знову різко подорожчала нафта на Близькому Сході. Якщо в останній тиждень і станеться несподіванка, найочевидніший варіант – спад на ринках, який іще більше зашкодить Трампу. Зламатися може ще багато чого.
Ризики останніх двох років
Езра Кляйн: Ти порівняв його з Бушем після 2006 року, але останні два роки президентства Буша закінчилися світовою фінансовою кризою. Дивлюся на Трампа, економіку, геополітику й усюди бачу ризики. Велика рецесія, падіння акцій чи пов'язана з цим фінансова криза в найближчі роки здалися б мені цілком правдоподібними. Так само – ще більша втрата контролю над війною Росії проти України, протистоянням Ірану зі США чи Ізраїлем або поєднанням цих конфліктів. Чи неконтрольовані дії ШІ у відносинах США й Китаю. Світ здається мені сповненим ризиків. Ми вже бачили, як у політично ослаблених президентів починалися кризи, а влади й довіри суспільства для відповіді майже не залишалося.
Нейт Сільвер: І наприкінці терміну йому буде 82 роки. У певному сенсі Трампу пощастило, що за перші три роки його першого президентства нічого буквально чи образно не вибухнуло. Це не ситуація Байдена, на президентство якого припали війна в Україні й події в Газі. Якщо республіканці втратять Сенат, одним із перших, кого, мабуть, варто буде звинувачувати, є Піт Гегсет. Не думаю, що багато міністрів оборони вважали б доброю ідеєю війну з Іраном із настільки нечітким планом і настільки нечіткими цілями.
Езра Кляйн: Але тут усе навпаки. Війни з Іраном хотіли Дональд Трамп і Беньямін Нетаньягу. Трамп призначив колишнього співведучого "Fox & Friends" Піта Гегсета міністром оборони, бо хотів людину, яка за жодних обставин не скаже йому "ні". Думаю, Гегсета, найімовірніше, звільнять – невдовзі після проміжних виборів або пізніше. Але навряд чи його замінить вдумливий воєначальник, якому вистачить особистого авторитету заперечити Трампу. Він і його команда хотіли оточити президента людьми, які завжди погоджуються. А що станеться, якщо фондовий ринок обвалиться, бо ШІ виявиться ще не готовим до широкого застосування через свою небезпечність? Чи якщо почнеться протистояння з Китаєм? Геополітичні проблеми можуть катастрофічно вдарити по економіці. І невідомо, як поводитиметься загнаний у кут президент в останні два роки, чи не почне він діяти ще ризикованіше. Старіший Трамп, оточений людьми на кшталт Гегсета.
Нейт Сільвер: Так. Чесно кажучи, мені тривожно. Уже сам штучний інтелект викликає тривогу: через три чи п'ять років майбутнє може виглядати зовсім інакше. У середньому віці хочеться думати: ще 20-30 років робитиму те саме, а потім вийду на пенсію. А тепер – хто його знає? Трамп не найкращий президент для такого моменту. Не думаю, що ми обов'язково стоїмо на порозі технологічної сингулярності (гіпотетичного технологічного стрибка, пов'язаного з появою інтелекту, вищого за людський – ред.), але, можливо, це найважливіший технологічний прорив за десятиліття. Не впевнений, що керувати цим має 82-річний Дональд Трамп.
Гроші й прогноз: що підказує інтуїція?
Езра Кляйн: Чи мають значення вливання Маска? І чи взагалі важливі гроші на такому пізньому етапі кампанії?
Нейт Сільвер: Думаю, роль грошей у політиці загалом переоцінюють. Але уточню: йдеться про помітні перегони – до Сенату, за посаду губернатора, тим паче президента. Там кожен наступний долар дає менше. У менш помітних конкурентних перегонах до Палати представників, де кандидатові може бракувати впізнаваності, гроші можуть бути важливішими. Так само на виборах до законодавчих органів штатів. Особливо тепер, коли ці органи й губернатори впливають на перекроювання округів, яке ми, схоже, отримуємо вже кожні два роки.
Коли рекламу купують за гроші, пожертвувані виборцями, тарифи вигідніші. Раніше зібрані кошти теж дають змогу заздалегідь забронювати рекламу дешевше, поки попит не зріс. Тому фінансова перевага республіканців, яка значною мірою складається з партійних коштів і грошей корпоративних комітетів політичної підтримки, ймовірно, перетворюється приблизно на рівність за кількістю рекламних показів, які бачать виборці.
Езра Кляйн: Перед виборами 2024 року ти писав про розбіжність між інтуїцією та моделлю. Цього року вони теж підказують тобі різне?
Нейт Сільвер: У тому тексті я говорив: якщо республіканці знову перевершать опитування на Середньому Заході, це буде особливо прикро для всієї нашої галузі – соціологів, прогнозистів, коментаторів. Тому емоційно мені хочеться застрахуватися від такого результату. Так, я трохи скептично дивлюся на Канзас, Айову й подібні штати. Але є різниця: у 2024 році я склав список приблизно з 21 причини, чому політична ситуація сприяє Трампу. Для чесності спробував зробити такий самий список для Гарріс, але знайшов лише чотири-п'ять пунктів.
Цього року все навпаки. Базові умови здаються жахливими для республіканців. Президенту 80 років, він на другому терміні. У 2018-му він погано виступив на проміжних виборах, хоча був молодшим, популярнішим, а економіку сприймали краще. Тепер є Іран, бензин по 4,50 долара, історія з Джеффрі Епштейном, корупція в Білому домі, сильна група кандидатів-демократів. Можна уявити, що цей рік буде для республіканців навіть гіршим за 2018-й. Якщо так, демократи можуть випередити їх у загальній кількості голосів на виборах до Палати представників приблизно на 10-11 пунктів.
Тож інтуїція підказує мені суперечливі речі. Я більше боюся помилки опитувань в окремих штатах, ніж того, що ми неправильно оцінили загальнонаціональну ситуацію.