Екскерівник Varus.ua Спірін очолить напрям роздрібного бізнесу у NovaPay

Колишній керівник Varus.ua Олег Спірін очолить напрям роздрібного бізнесу у міжнародному фінансовому сервісі "НоваПей" (ТМ NovaPay), де відповідатиме за розвиток роздрібного напряму, клієнтської бази...
ГоловнаУкраїнаПеред зустріччю Трампа, Сі й Путіна в Китаї: чим Вашингтон ризикує заради...

Перед зустріччю Трампа, Сі й Путіна в Китаї: чим Вашингтон ризикує заради стабільності

У випуску подкасту School of War від 18 листопада 2026 року ведучий Аарон Маклін розмовляє з Деном Блюменталем, старшим науковим співробітником Американського інституту підприємництва (AEI) та керівником проєкту з оборони Тайваню, який AEI веде разом з Інститутом вивчення війни. Напередодні запланованої зустрічі Дональда Трампа, Сі Цзіньпіна й Володимира Путіна в Шеньчжені вони обговорюють військовий тиск Китаю в західній частині Тихого океану, проблеми в перегонах за ШІ, до яких скандал навколо Nvidia знову привернув увагу, а також те, чому Пекін хоче уникнути розголосу щодо України на саміті.

Що китайські військові навчання означають для Тайваню, Японії та США

Аарон Маклін: Ми записуємо цю розмову в понеділок. Зараз усі намагаються зрозуміти, чого чекати від тристоронньої зустрічі лідерів США, Китаю та Росії, запланованої на четвер. Ми ще поговоримо і про саміт, і про Nvidia. А почнімо з військового тиску Китаю в західній частині Тихого океану. Твоя команда стежить за подіями в цьому регіоні приблизно так само, як AEI та Інститут вивчення війни стежать за війнами в Україні й на Близькому Сході. З чого варто почати?

Ден Блюменталь: З Тайваню. Минулого тижня ми повідомили про масштабні китайські навчання за участю трьох командувань театрів воєнних дій. Таке вже траплялося, але це рідкість. Китай відпрацьовував оточення Тайваню та діяв за межами першого острівного ланцюга аж до Гуаму. Він відпрацьовував, як у разі кризи довкола Тайваню не дати американським підкріпленням дістатися Японії чи Тайваню. У цих масштабних навчаннях взяли участь численні кораблі Народно-визвольної армії Китаю, а війська відпрацьовували взаємодію. Тайваню і Японії давали зрозуміти, що їх можуть відрізати від підкріплень. Водночас це було справжнє відпрацювання операції, і я гадаю, що саме так до цих навчань і треба ставитися.

Аарон Маклін: Після війни в Перській затоці Китай узявся за те, щоб США було складніше зосередити сили поблизу й вільно проводити операції, як вони робили в тій війні. Тепер діяти в межах першого острівного ланцюга набагато важче. Гуам лежить далеко за його межами. Про що свідчать дії Китаю поблизу Гуаму?

Ден Блюменталь: Китай тепер може діяти далеко в Тихому океані. Його можливості там поки скромніші, ніж поблизу першого острівного ланцюга, але Китай уже може ускладнити дії американських сил, якщо ті спробують використати Гуам для зосередження військ. Частина бомбардувальників більшої дальності, підводних човнів і надводних кораблів, які будує Китай, має дати йому змогу проєктувати військову силу далі від власних берегів. Думаю, початкової мети – обмежити доступ США до району поблизу китайського узбережжя – Пекін уже досяг. Тепер він проводить навчання біля тихоокеанських островів, Гуаму й навіть Австралії. Ми відстежували навчання і біля австралійських берегів.

Блокада чи вторгнення?

Аарон Маклін: Що саме вони відпрацьовували поблизу Тайваню? Один крайній варіант – вторгнення. Інший – своєрідна блокада, за якої судна спочатку мусили б пройти митний контроль у материковому Китаї, а вже потім могли б іти до Тайваню.

Ден Блюменталь: На цих навчаннях відпрацьовували масштабні операції, які, ймовірно, підготували б ґрунт для повномасштабного вторгнення. Якщо оточити острів і не дати підійти підкріпленням, це фактично буде блокада. Вона полегшила б вторгнення без втручання США. Китай може оточити острів, не доводячи справи до великої війни. Пекін міг би назвати це "карантином", послатися на небезпечні умови й почати оглядати судна, зокрема ті, що перевозять енергоносії. Він уже закладає те, що називає правовою основою для таких дій. Китай відпрацьовує сценарій великої війни, але чи піде він на неї – інше питання. У нього є варіанти дій, які не потребують великої війни.

Аарон Маклін: Доступна інформація про Україну дає змогу аналізувати події там за відкритими джерелами. Як ви без доступу до секретних розвідданих стежите за тим, що відбувається посеред Тихого океану?

Ден Блюменталь: Мені приписують надто багато заслуг. У нас чудова команда молодих аналітиків, які говорять мандаринською і яких ми навчили працювати з відкритими джерелами. Міністерства оборони Тайваню та Японії багато публікують. Так само і китайські видання, зокрема газета Народно-визвольної армії. Є відео у відкритому доступі та регіональні джерела, зокрема матеріали з Філіппін. Раніше були корисні деякі китайські військові журнали, але Пекін обмежив доступ до джерел, тож тепер відомостей менше.

Тиск на Філіппіни

Аарон Маклін: Дорогою до Китаю Трамп має у вівторок зупинитися на Філіппінах і зустрітися з лідерами країн Південно-Східної Азії. Можливо, на момент виходу випуску це вже станеться. Що відбувається між Манілою та Пекіном у Південнокитайському морі?

Ден Блюменталь: З погляду Пекіна справи йдуть дуже добре. Тиск не припиняється, а методи стають дедалі витонченішими. Військово-морські сили Китаю, його морське ополчення та берегова охорона діють скоординовано, щоб не допускати інші судна до важливих мілин. За нашою оцінкою, нещодавні маневри, за якими ми стежили, явно були репетицією ізоляції Філіппін з моря на випадок конфлікту. Президент Маркос протистоїть тиску. Американські військові вважають Філіппіни критично важливими, і обидві країни багато роблять разом. Але можливості самих Філіппін досі обмежені.

Аарон Маклін: Ти називаєш його Західнофіліппінським морем. Це частина Південнокитайського моря? Чимало людей називають Перську затоку Арабською. Я все життя називаю її Перською і, мабуть, уже застарий, щоб змінювати звичку. Це не свідчить ані про симпатії до іранського режиму, ані про неприязнь до арабів країн Затоки. Коли я ще студентом побував у Північній Ірландії, то ще не вмів за вимовою визначити, звідки людина. Щоразу, коли треба було вибрати між Лондондеррі й Деррі, я неодмінно називав не той варіант і когось ображав. Мабуть, така вже моя доля.

Ден Блюменталь: Західнофіліппінське море – частина Південнокитайського. Майк Помпео вживав цю назву, коли був держсекретарем за першого терміну Трампа. Найкраще називати так акваторію, що відповідає територіальним водам і виключній економічній зоні Філіппін. Інші сторони, зокрема В'єтнам, теж мають претензії. Сполученим Штатам давно слід було спробувати допомогти іншим сторонам, які висувають претензії, залагодити суперечки, щоб вони могли виробити спільну позицію щодо дій Китаю.

Аарон Маклін: Схоже, відносини Маніли з нинішньою адміністрацією США доволі теплі. Ти чекаєш від візиту Трампа вагомих результатів у сфері безпеки чи він зосередиться на торгівлі?

Ден Блюменталь: Думаю, він зосередиться переважно на торгівлі. Є спроби задіяти деякі доступні США інструменти розвитку й фінансування, зокрема Корпорацію фінансування розвитку та Експортно-імпортний банк, щоб підтримати Лусонський коридор. Американські військові зацікавлені в цьому, бо це допомагає підтримувати нашу присутність там. Не думаю, що сам Трамп приділить цим ініціативам багато уваги. Йому, мабуть, доповідять, який доступ потрібен нашим військовим, а він зазвичай добре вміє просити про таке. Для нас надзвичайно важливо мати змогу діяти з Філіппін.

Чого Північна Корея вчиться на війні в Україні

Аарон Маклін: Тепер перенесімося на північ, до Японії та Кореї. За чим там варто стежити? Коли я думаю про цей регіон, то мимоволі згадую про тисячі північнокорейців, які за тисячі миль від дому здобувають реальний досвід сучасної війни, воюючи проти України.

Ден Блюменталь: Спочатку здавалося, що вони лише гарматне м'ясо. Тепер усе серйозніше. Повідомлення з України, за якими ми стежили, дають підстави вважати, що Північна Корея вивчає, як за допомогою дронів перешкоджають маневру військ. Схоже, північнокорейці привозять частину цих уроків додому, де вони можуть допомогти нівелювати перевагу США й Південної Кореї у звичайних збройних силах. Ми поки мало знаємо про те, як у Північній Кореї засвоюють ці уроки, але її військові справді здобувають бойовий досвід. Північна Корея давно не була такою сильною, як нині, а відносини з Росією та Китаєм додали їй сміливості. Ці дві країни наче змагаються, хто більше запропонує Пхеньяну. Гадаю, в ядерній стратегії Північної Кореї та в тому, як вона організовує свої ядерні сили, відбуваються небезпечні зміни.

Люди забувають, наскільки Південна Корея важлива для економіки ШІ. Вона майже на одному рівні з Тайванем. Тайвань виробляє передові логічні чипи, а Південна Корея – більшість передових чипів пам'яті, причому в зоні досяжності ударів із Північної Кореї. Думаю, Трамп дуже хоче зустрітися з Кім Чен Ином. Якщо він визнає Північну Корею ядерною державою, як того вимагає Пхеньян, це може мати різні негативні наслідки для регіону. Японія активно виступає проти визнання. А в Південній Кореї, на жаль, прогресисти при владі закликають Трампа провести зустріч.

Зустріч у Шеньчжені

Аарон Маклін: Перш ніж говорити про можливу зустріч Трампа, Сі й Путіна, поясни, чому всі ці лідери збираються в Шеньчжені.

Ден Блюменталь: Привід – форум Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва, або АТЕС. Це об'єднання економік Азійсько-Тихоокеанського регіону, створене, щоб сприяти формуванню тихоокеанської спільноти. Через розмаїття економік, політичних систем і культур у регіоні це складніше, ніж формувати атлантичну спільноту. Форум надто громіздкий, і можливості його засідань та заяв обмежені. Трамп зосереджений на своїй зустрічі з Сі. Оскільки вона відбудеться в Китаї, Сі значною мірою визначає її перебіг і порядок денний. Трамп також хоче тристоронньої зустрічі з Путіним і Сі.

Nvidia, лобізм і звинувачення у шпигунстві

Аарон Маклін: Можна було б очікувати, що на зустрічі з Сі чи на тристоронній зустрічі Трамп порушить питання про чипи для ШІ та звинувачення в китайському шпигунстві. Він сказав, що не порушуватиме його. Чому важливо, що Дженсен Хуанг, схоже, мав роман із жінкою, яку, за повідомленнями, пов'язують із китайською розвідкою?

Ден Блюменталь: Найважливіше те, що Хуанг роками домагався послаблення обмежень на експорт чипів Nvidia. Ці чипи мають ключове значення для ШІ, а Китай досі не може виробляти рівноцінні. Він лобіював послаблення у Трампа й, схоже, у Міністерстві торгівлі, яке очолює Говард Латнік. Це допомогло послабити частину експортних обмежень. Не менш важливо й те, що звинувачення привернули увагу до масштабів контрабанди й до того, як Китай отримує віддалений доступ до чипів через хмарні сервіси, використовуючи дата-центри в таких країнах, як Сінгапур і Малайзія. Важливо й те, що китайська розвідка, імовірно, знайшла спосіб вийти на Хуанга. Це показує, наскільки наполегливо вона діє. Найімовірніше, там побачили нагоду через керівника компанії дізнатися більше про Трампа й політику США.

Аарон Маклін: Чому ти вважаєш, що їх цікавила саме політика США? Хіба комерційна інформація Nvidia сама по собі не має цінності?

Ден Блюменталь: Звичайно, має. Якщо керівник компанії домагається послаблення обмежень, Китай може отримати самі чипи й вивчити їх. Але на такому рівні для Пекіна найважливіше впливати на американську політику. Він і раніше налагоджував зв'язки з очільниками компаній, щоб посилити свій вплив на Білий дім.

Аарон Маклін: Виходить, викриття, через які Хуанг, схоже, втратив посаду, привернули увагу до того, що й так було на видноті. Він обстоював м'якший курс щодо Китаю. Китай переносив роботи у сфері ШІ на майданчики компаній за кордоном за домовленостями, законність яких викликала сумніви. Межа між перенесенням робіт за кордон і відвертою контрабандою була розмитою, і частина чипів зрештою опинялася в Китаї. Правильно?

Ден Блюменталь: Я бачу це саме так. Загроза з боку розвідки серйозна. Схоже, Марко Рубіо, держсекретар і радник із національної безпеки, це зрозумів і вдруге попередив Трампа. Але Хуанг та інші вже використовували гроші й політичний вплив, щоб домогтися послаблення контролю й протидіяти законопроєктам, покликаним закрити прогалини в експортних обмеженнях. Контрабанда й доступ до дата-центрів у Південно-Східній Азії дали Китаю змогу наростити обчислювальні потужності так, як інакше він не зміг би.

Чому важливо випереджати Китай у сфері ШІ

Аарон Маклін: Я не раз казав, що США мають і далі випереджати Китай у сфері ШІ. Наскільки я розумію, загалом вони попереду десь на пів року. Чому цей відрив важливий?

Ден Блюменталь: Велика перевага Америки – в обчислювальних потужностях. Це вже трохи за межами моєї компетенції, але я юрист і до того ж у Вашингтоні, тож, гадаю, мені можна. Обчислювальна потужність, яку забезпечують чипи Nvidia, має вирішальне значення для навчання моделей ШІ. Разом із Японією та Нідерландами ми запровадили експортні обмеження на технології виробництва чипів, а також обмежили продаж найсучасніших чипів. Від доступу до найпотужніших обчислювальних ресурсів дуже залежить, наскільки далеко можна просунутися в розвитку цих моделей. Тут ми попереду, а Китай намагається нас наздогнати. А от на ринку я вже не так певен у нашій першості. Китай діє зовсім інакше. Він пропонуватиме багатьом країнам дешевші моделі зі скромнішими можливостями в обмін на політичний та економічний вплив. США пропонуватимуть найпередовіші моделі, і вони коштуватимуть дуже дорого. Китай так працює в багатьох галузях.

Чому Трамп хоче говорити про ядерну зброю

Аарон Маклін: Китай скорочує відставання у сфері ШІ, і можна було б очікувати, що американський президент якось відреагує на ситуацію з чипами й шпигунством. Трамп каже, що його цікавить контроль над ядерними озброєннями. Як ти розумієш його пріоритети?

Ден Блюменталь: Він налаштований на те, що називає стабілізацією. Він хоче, щоб перемир'я в торгівлі й технологіях тривало. Він небезпідставно побоюється, що Китай використає у відповідь свій вплив на постачання рідкісноземельних елементів. Крім того, він відданий людям, яких вважає друзями, і Хуанг серед них. Каже також, що американці теж дещо крадуть. Я не вважаю це правильною позицією.

У сфері ШІ Китай краде інтелектуальну власність у тих самих промислових масштабах, у яких роками крав її в інших сферах. Міністерство фінансів має повноваження запроваджувати санкції проти компаній, які це роблять. Ми цього не робимо. За одним повідомленням, яке я не можу перевірити, міністр фінансів Скотт Бессент посперечався з Латніком про те, чи варто вносити сінгапурську компанію, де працювала ймовірна шпигунка, до списку, через який американським компаніям було б важче вести з нею справи. США мають й інші варіанти, зокрема можуть висилати шпигунів. Саміт міг би відбутися, навіть якби Трамп ужив заходів. Не бачу переконливого пояснення його вибору, крім прихильності до стабілізації.

Трампа давно непокоїть ядерна зброя. У Китаю приблизно 600 одиниць, він швидко наближається до тисячі і, ймовірно, намагатиметься досягти паритету зі США. Пекін не захоче долучатися до тристоронніх переговорів зі США та Росією про скорочення ядерних озброєнь. Він відповість, що США досі мають надто велику перевагу і що розмовляти нема про що, доки вони в односторонньому порядку не скоротять свій арсенал.

Чому Пекін майже не має стимулів до переговорів

Аарон Маклін: Хочеш зрозуміти, що в Трампа на думці, – згадай заголовки початку й середини 1980-х. Напруженість з Іраном, торговельні суперечки зі Східною Азією, Ендрю Ллойд Веббер і контроль над ядерними озброєннями. Рональд Рейган домагався угод із Радянським Союзом, водночас нарощуючи військову міць США. Я розумію прагнення зменшити загрозу від ядерної зброї. Але я не бачу особливого сенсу у двосторонній угоді з Росією, яка не враховує зростання китайського арсеналу, особливо якщо в майбутньому конфлікті ці країни можуть діяти разом. Це зовнішня політика, продиктована ностальгією? Чи можуть ці переговори до чогось привести?

Ден Блюменталь: Гадаю, це дуже переконливе пояснення. Нарощування військової міці дало Рейгану важелі на переговорах із Радянським Союзом. За Договором про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності його учасники позбулися цілого класу ракет. Китай не був стороною договору й скористався цим, коли з 1990-х нарощував потенціал балістичних і крилатих ракет малої та середньої дальності. Тепер Китай залучає частину цього потенціалу до ядерних сил на театрі воєнних дій. Можливість застосовувати ці сили вибірковіше могла б дати Китаю змогу вести регіональну війну й домінувати в ескалації. США поки не мають належної відповіді.

США вийшли з договору за Трампа, але не розвинули в Тихому океані тих військових спроможностей, які найбільше непокоїли б Пекін. Пекін дипломатичними каналами протестує проти того, що під час навчань ми залишаємо певні ракетні системи в Японії та на Філіппінах. Це показує, що його непокоїть. Про це свідчить і його тиск на Вашингтон щодо озброєння Тайваню. Саме через цей тиск ми затримуємо постачання зброї Тайваню. Пекін майже не має стимулів говорити про контроль над озброєннями, доки Вашингтон утримується від заходів, яких Пекін справді побоюється. Якщо ми мислитимемо категоріями суперництва з Пекіном і тиснутимемо там, де для нього ставки особливо високі, то матимемо кращі результати на переговорах. Гадаю, частина таких ракетних сил дала б нам перевагу, бо змусила б Китай захищати те, що йому зараз захищати не доводиться. Зрештою в Пекіна з'явився б справжній інтерес до контролю над озброєннями.

Нова Ялта? Чому Пекін хоче залишити тему України в тіні саміту

Аарон Маклін: Критики назвали цю зустріч можливою Ялтою 2.0. Навіть якщо наслідки будуть геть непорівнянними, залишиться кадр, на якому американський президент стоїть поряд із лідерами двох агресивних авторитарних режимів. У США проблема з Іраном, у Росії – з Україною, у Китаю – з Тайванем. Наскільки нас має непокоїти те, що вони можуть обговорювати за зачиненими дверима?

Ден Блюменталь: Символічно це виглядає жахливо. Путін аж облизується. Його поставлять поруч із лідерами двох великих держав.

Аарон Маклін: Принаймні двох країн, економіки яких працюють.

Ден Блюменталь: Саме так. Сі це влаштовує, але китайська преса суворо дотримується заданого сценарію, і Пекін не хоче, щоб будь-що про Україну стало відомо публічно. Тож надто перейматися цим не варто.

Аарон Маклін: Чому Пекін хоче уникнути розголосу щодо України?

Ден Блюменталь: Він і далі хоче грати на два боки. Як кажуть у Європі, саме Китай найбільше допомагає Росії. Фінансові й комерційні зв'язки та торгівля компонентами подвійного призначення мають велике значення для російських військових операцій. Без торгівлі з Китаєм російська армія, по суті, не могла б діяти. Водночас збереження доступу до європейського ринку – одна з причин, чому Пекін не хоче, щоб його публічно пов'язували з будь-якою домовленістю щодо України, якої росіяни й американці могли б досягти за його участю. Він хоче зберегти обидві можливості.

Стабільність і важелі впливу у відносинах США та Китаю

Аарон Маклін: Як ми бачили у 2025 році, рідкісноземельні елементи дають Китаю серйозний важіль впливу. Я б не хотів, щоб Вашингтон діяв необачно й завдав серйозної шкоди економіці США. Але він прагне стабільності саме тоді, коли Китай просувається дедалі далі в Тихому океані, нарощує ядерний арсенал і не відстає у сфері ШІ. Масштабної війни в регіоні зараз немає, проте баланс, схоже, змінюється на користь Пекіна. Як Вашингтон планує це зупинити?

Ден Блюменталь: Китай свідомо підтримує нестабільність. Військові навчання, тиск на Філіппіни й економічний тиск на Японію змушують інші країни залишатися в напрузі. У Японії вичерпуються запаси деяких важливих рідкісноземельних елементів, і зрештою це позначиться й на економіці США. Коли Трамп запровадив масштабні мита, то виявився не готовим до того, що Сі Цзіньпін шість чи сім років готував способи відповісти.

Можна вести переговори з Пекіном і намагатися зберегти доступ до рідкісноземельних елементів, водночас протидіючи йому в інших питаннях. США можуть запроваджувати санкції проти тих, хто найбільше краде інтелектуальну власність. Конгрес може посилити обмеження доступу до ШІ й чипів для нього, а США можуть разом із союзниками нівелювати військові переваги Китаю. Сполучені Штати можуть проводити саміти й водночас обмежувати дедалі більші можливості Китаю чинити тиск. Імовірно, переговори від цього навіть ішли б краще. Нам треба зрозуміти, де в Китаю вразливі місця. Інакше ми так і відбиватимемося, поки Пекін тисне на нас через ланцюги постачання й у західній частині Тихого океану. Трамп хоче уникнути війни й непокоїться за американську економіку та доступ до рідкісноземельних елементів. Він може займатися цими питаннями й водночас змусити Китай захищати те, що йому інакше не довелося б захищати.

Як нові технології можуть змінити світ

Аарон Маклін: Спробую подивитися на це очима когось на кшталт Ілона Маска, який, схоже, увійде до делегації. Є очевидні фінансові причини, через які керівники бізнесу можуть обстоювати м'якшу політику щодо Китаю. Але за цим стоїть і певний погляд на світ, до якого варто поставитися серйозно. Згадай ті дивовижні кадри, коли вдалося безпечно повернути частину Starship. Наші діти, можливо, побачать присутність людей у космосі в масштабах, яких ми досі не знали. Штучний інтелект теж може принести людству величезну користь, хоча є підстави й сумніватися в цьому. Ми про це говорили з твоїм колегою Ювалем Левіним. Якщо ти розвиваєш ці технології, то можеш думати, що суперництво великих держав може призвести до загибелі людей і підірвати економічне зростання, завдяки якому весь цей прогрес можливий. Чому б не ладнати з обома країнами? Нехай слони кохаються, а не б'ються, якщо запозичити вислів Лі Куан Ю.

Ден Блюменталь: У цьому разі – слони й панди.

Аарон Маклін: Слушно. Як ти гадаєш, де хиба в цьому аргументі?

Ден Блюменталь: Аргументи на користь співпраці з Китаєм переважали більшу частину моєї кар'єри. Звучали вони дещо інакше, адже технології змінюються дуже швидко, і часто їх наводили люди з добрими намірами. Науковці кажуть мені, що якщо співпраця поліпшить здоров'я людей, то треба співпрацювати. Але якби Китай за Сі Цзіньпіна випередив нас, скажімо, в лікуванні раку, я не певен, що він поділився б результатами й не використав би цю перевагу як політичний важіль. За пандемії коронавірусу стало зрозуміло, що Пекін не готовий співпрацювати. США закликали до спільних дій у сфері охорони здоров'я, а Пекін відмовлявся. А у сфері ШІ я бачу масштабну крадіжку інтелектуальної власності й дистиляцію моделей, після чого отримані технології намагаються дешево поширювати в обмін на вплив. Цей аргумент спрацював би з іншим Китаєм за іншого керівництва. З нинішнім Китаєм він не працює. Пекін дивиться на технології крізь призму геополітичного суперництва.

Аарон Маклін: Пам'ятаю, як десь у січні 2020 року, коли я працював у команді сенатора Тома Коттона, до нас прийшли дипломати з китайського посольства. Коттон прямо казав, за що, на його думку, відповідав Китай. Дипломати просили не користатися їхнім скрутним становищем і говорили, що ми разом переживаємо цю кризу. Мене вразила та зустріч, бо водночас їхній уряд наполегливо перешкоджав оприлюдненню будь-яких відомостей про походження вірусу та шляхи його поширення. Ці дані могли допомогти решті світу підготуватися.

Ден Блюменталь: Маску чи Девіду Саксу я б сказав, що пандемія наочно показала, чому з такої співпраці нічого не вийде. Ми ніколи точно не дізнаємося, що сталося в лабораторії в Ухані або, якщо тобі ближча інша версія, на ринку, бо Китай знищив усі докази. Ми втрачаємо можливість співпрацювати, бо не знаємо, як почалася пандемія. І немає наукової співпраці, яка допомогла б запобігти наступній. Було б добре, якби тоді вдалося започаткувати чи продовжити наукову співпрацю, а також налагодити співпрацю у сфері ШІ. Але вони просто інакше мислять і діють.

Аарон Маклін: Якщо все піде добре, через 50 років людське життя може стати зовсім іншим. Воно може так само сильно змінитися, якщо все піде геть погано. Сподіваюся на кращий сценарій. Якщо цифрова революція справді змінить світ на краще, усе одно матиме значення те, яка політика його формуватиме. Якщо Китай диктуватиме умови, а Сполучені Штати будуть змушені йти за ним, цю нову епоху від самого початку формуватимуть сили, ворожі американській свободі. Мене дуже непокоїть, що мої діти можуть рости в такому світі. Має значення, які країни й політичні ідеї зможуть визначати, що буде далі. Політична свобода має величезне значення. На мою думку, Китай активно просуває протилежні принципи.

Ден Блюменталь: Хотілося б, щоб наші політики так само ясно говорили про те, що поставлено на карту. Сьогодні в Китаї ШІ здебільшого використовують для дуже поганих речей. Поглянь на китайську систему державного стеження після пандемії COVID. Влада використовує біометричні дані та інші засоби спостереження для геноциду уйгурів і для того, щоб ще сильніше придушувати власне населення. Глобальна ініціатива безпеки Китаю є частиною світового порядку, який Китай намагається просувати. По суті, за допомогою цієї ініціативи Китай навчає інші авторитарні уряди використовувати складні технології для придушення власного населення. Коли говоримо про розвиток ШІ чи біології, політика й ідеологія мають значення. Китай хоче іншого світового порядку й має намір використати свої технологічні переваги, щоб його побудувати.

Головне за день

0 0 голоси
Рейтинг статті
Підписатися
Сповістити про
guest
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів

Опитування

Чи пішли б ви на поступки русні через відсутність світла/тепла?

ТОП новини