Думки Баланс між родиною та роботою: як встигнути наповнити дітей собою. Спосіб чарівної мушлі
"Коли я зараз заходжу в кімнату доньки, буває, зі складними "підлітковими" темами, і вчасно бачу цю мушлю, я зупиняюсь, беру її в руки й замість слів, готових зірватися, кажу інше. Те, що насправді важливо", — ділиться дитяча сімейна психологиня Світлана Ройз.
Світлана Ройз Дитяча сімейна психологиня 0
У доньки на поличці над столом стоять фігурки героїв фільмів, записка від тата: Толя з війська відправляв їй подарунок і кілька теплих слів. Вона записку зберегла. Там же — наше спільне фото з фотобудки, яке ми зробили під час відпустки чоловіка, всі вчотирьох: донька, син, чоловік і я. А ще на поличці лежить мушля.
Мушля, в яку я перед тим, як вона пішла в садочок, а потім у перший клас, шепотіла: "Я тебе люблю. Ти така красуня. Ти з усім можеш впоратись. Ти розумничка…".
Коли вона була маленькою, після ситуацій, у яких діти могли сказати щось образливе, чи коли вона сумнівалась у собі — прикладала цю мушлю до вушка. Мушлю, яка зберігає мої слова й голос. "Слухала" і заспокоювалась.
Відео дня
Для мене завжди було важливо встигнути наповнити дітей собою, встигнути сказати сину й доньці те, що я хотіла б залишити в них силою та любов’ю.
Коли я зараз заходжу в кімнату доньки, буває, зі складними "підлітковими" темами, і вчасно бачу цю мушлю, я зупиняюсь, беру її в руки й замість слів, готових зірватися, кажу інше. Те, що насправді важливо.
Важливо Сенс жити під час війни: що робити, коли здається, що єдиний сенс — вижити
Донька може запитати: ти дійсно справді продовжуєш так думати? І ми обіймаємось.
…В одному з інтерв’ю запитали, що мені дається складніше в балансі між родиною та роботою: я чесно відповіла — коли через турботу про інших дітей у термінових завданнях та проєктах бувало так, що я не могла бути повністю зі своїми…
Бути мамою — найпроявленіша моя роль. Я стежу, щоб не "мамствувати" більше, ніж уже доречно, зі своїми дітьми, і особливо, щоб не переборщити з турботою і розумінням з тими дорослими, хто поруч. Поруч із "маменькою" складно бути дорослими і розкривати власний потенціал…
Якщо раніше, до великої війни, я боялась не встигнути наповнити дітей, не встигнути передати любов і відчуття сили, то зараз ловлю себе на тому, що боюсь не встигнути попрощатись.
Я намагаюсь завжди прощатись — з обіймами, коли хтось виходить із дому. І пишу записки чи повідомлення, якщо їду раніше, ніж діти прокинуться.
Я так хочу, щоб у всіх дорогах дітей, коли для них це буде потрібно, звучали слова, які "зберігає" мушля. Насправді ж зберігає серце. І щоб наша любов, як благословіння, робила їх дороги легшими.
Нехай нам завжди – завжди – завжди буде за наших дітей спокійно.
Джерело.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.