Наука Мистецтво та мова виникли задовго до людської свідомості: дивна теорія перевертає уявлення (фото)
Людська свідомість — одне з найскладніших питань у науці та філософії. Дослідники висунули чимало гіпотез щодо того, як мозок породжує думки та переживання, але одне основне питання залишається відкритим: як фізичні процеси створюють суб'єктивне переживання усвідомлення?
Одна з суперечливих теорій припускає, що сучасна свідомість з'явилася напрочуд пізно. За словами американського психолога Джуліана Джейнса, вона могла виникнути лише близько 2-го тисячоліття до н. е., через тисячі років після того, як люди розвинули мову, мистецтво та складні суспільства, пише ILFScience.
Джейнс виклав цю ідею у своїй книзі 1972 року "Походження свідомості в розпаді двокамерного розуму". Він провів важливе розмежування між когнітивними процесами та свідомістю. Люди, стверджував він, могли мислити, запам'ятовувати, планувати та розв'язувати проблеми ще до того, як розвинули внутрішній, саморефлексивний досвід, пов'язаний із сучасною свідомістю.
На думку Джейнса, мова відігравала центральну роль. Він стверджує, що метафори та аналогії дали людям можливість побудувати внутрішню модель самих себе. У статті, присвяченій його теорії, пояснюється, що 'метафори 'мене' та аналогічні моделі 'я' дозволяють свідомості функціонувати через інтроспекцію та самовізуалізацію'. Згідно з цією точкою зору, свідомість була тісно пов'язана з мовою, культурою, прийняттям рішень та здатністю людини розмірковувати про власні думки.
Це спонукало Джейнса задатися питанням, коли людська мова стала достатньо складною, щоб підтримувати такий тип свідомості. У пошуках підказок він звернувся до античної літератури, зокрема до "Іліади" та "Одіссеї".
Джейнс стверджував, що в "Іліаді" міститься мало ознак інтроспективної свідомості. Її герої часто діяли під керівництвом богів, а не описували власні внутрішні рішення. У пізнішій статті, присвяченій цій теорії, зазначається, що відсутність чітких давньогрецьких термінів, які б відповідали таким поняттям, як "свідомість", "розум", "душа" та "тіло", підкріплювала аргументацію Джейнса.
Він побачив істотну зміну в "Одіссеї". Згідно з теорією, її герої частіше планували, зважували варіанти та описували розумові процеси. Пізніші дослідження також аналізували мовні відмінності між цими двома поемами, зафіксувавши в "Одіссеї" більше згадок про звичні форми свідомого мислення, зокрема знання, роздуми, прийняття рішень та планування.
Джейнс пов'язав ці відмінності зі своєю ідеєю "двопалатного розуму". Він висунув гіпотезу, що колись дві півкулі мозку функціонували з більшою незалежністю і що люди могли сприймати внутрішні команди як голоси богів, предків чи інших авторитетів. За його інтерпретацією, це могло б пояснити, чому герої "Іліади" нібито дотримуються божественних вказівок, тоді як герої "Одіссеї" частіше розробляють власні плани.
Ця теорія залишається дуже суперечливою. Річард Докінз колись охарактеризував працю Джейнса як "або повну нісенітницю, або витвір досконалого генія", що відображає гостру суперечку навколо неї. Головне твердження — що свідомість у сучасному розумінні з'явилася лише кілька тисяч років тому — не стало загальноприйнятим поясненням людської свідомості.
Проте теорія Джейнса порушує незвичайне питання щодо античної літератури: чи могли зміни в тому, як люди описували свої думки, відображати зміни в тому, як вони розуміли самих себе? Незалежно від того, чи є його пояснення правильним, контраст, який він провів між "Іліадою" та "Одіссеєю", продовжує давати матеріал для дискусій про мову, культуру та людський розум.
Інші новини науки
- Нове дослідження підтвердило те, що собаки дійсно розуміють голос господаря.
- В Андах виявили невідомі споруди, призначення та вік яких стали для вчених таємницею. Дослідники досі не знають, хто саме створив ці будівлі.