Німеччина, один із великих європейських споживачів сої для кормової промисловості, посилює вимоги до простежуваності та підтвердження походження імпортної сировини.
Згідно з даними Німецької асоціації виробників кормів (DVT), соя з підтвердженим сталим походженням та без вирубки лісів (EUDR) уже стала важливою частиною ланцюгів постачання німецьких виробників комбікормів, пише «УкрАгроКонсалт».
Зазначається, що у 2024/25 МР Німеччина імпортувала 2,4 млн т соєвих бобів, з яких 1,7 млн т надійшло зі США, а близько 0,2 млн т — з України. Крім того, країна закупила 1,6 млн т соєвого шроту, зокрема 1,2 млн т із Південної Америки та 0,3 млн т з Індії.
Одночасно кормова промисловість Німеччини швидко переходить від звичайної сертифікації до детальної простежуваності товарних потоків. Якщо у 2023 році лише 35% опитаних учасників ринку могли надати інформацію про використовувані моделі контролю ланцюгів постачання сої, то у 2024–2025 роках їхня частка зросла до 88%. Одним із факторів стало запровадження обов’язкового додаткового модуля QS SojaPlus.
За оцінкою DVT, близько 90% соєвого шроту, який сьогодні використовується в Німеччині, вже походить із територій, де не відбувалося вирубки лісів відповідно до критеріїв Регламенту ЄС щодо запобігання знелісненню (EUDR). При цьому вимоги до сталості кормової сировини та прозорості її походження надалі посилюватимуться під впливом європейського законодавства та вимог покупців.
Для українських експортерів це означає, що доступ до німецького та ширшого ринку ЄС дедалі більше залежатиме не лише від ціни та якості сої, а й від можливості підтвердити її походження та простежити весь ланцюг постачання. Зважаючи на те, що Німеччина вже закуповує близько 200 тис. т української сої на рік, відповідність новим вимогам може стати важливим фактором збереження позицій України на цьому ринку, вважають аналітики.