Міністерство внутрішніх справ Росії готує зміни, які дозволять повністю подавати заяви про злочини в електронному вигляді — без обов’язкових паперових документів і особистого візиту до поліції. Правозахисники попереджають: процедура, задумана як адміністративне спрощення, може знизити бар’єр для повідомлень про політичні висловлювання, дописи в соцмережах і навіть особисті конфлікти.
За проєктом, відомості, внесені до електронної книги обліку повідомлень про правопорушення, матимуть таку саму юридичну силу, як і паперові заяви. Це не означає автоматичного порушення кримінальної справи за кожним онлайн-зверненням. Але перший крок до поліцейської перевірки стане для заявника швидшим і менш обтяжливим.
Про підготовку змін ЗМІ повідомили 9 листопада 2026 року. Текст проєкту оприлюднений на російському порталі нормативних правових актів. Про ініціативу також писала «Новая газета. Европа», а правозахисний проєкт «Слово защите» оцінює її як потенційно небезпечну для критиків влади.
Коли допис стає приводом для перевірки
«Слово защите» вважає, що електронний механізм особливо легко застосовуватимуть у справах, пов’язаних із розмитими політичними нормами російського Кримінального кодексу. Йдеться, зокрема, про статтю 207.3 щодо поширення нібито неправдивої інформації про російську армію. За нею в окремих випадках передбачене покарання до 15 років позбавлення волі. Інші норми стосуються так званої дискредитації Збройних сил РФ та образи почуттів віруючих.
У справах про насильницькі або майнові злочини перевірка часто пов’язана з особистою участю потерпілого, показаннями свідків чи доказами матеріальної шкоди. У випадку з публічним висловлюванням ситуація інша: поліція може вивчити допис, коментар або відео, спробувати встановити автора й розпочати перевірку без пошкодженого майна, тілесних ушкоджень чи очевидця, якого потрібно запросити особисто.
Саме ця різниця робить цифрові заяви важливими для політичних справ. Приводом можуть стати публікація в соцмережі, коментар, висловлювання або реакція на чужий матеріал, якщо хтось трактуватиме їх як критику армії чи ворожість до влади. Перевірка сама по собі не доводить вини. Проте вона може спричинити виклик для надання пояснень, вивчення інших публікацій і подальші дії силових структур.
Правозахисники пов’язують ризик не лише з форматом подання, а й із нечіткістю самих правових понять. Громадянину складно заздалегідь визначити, де закінчується особиста думка і починається «дискредитація» армії чи поширення «фейків». Подібні висловлювання можуть отримувати різну оцінку залежно від автора, масштабу поширення та ставлення силовиків до його політичної позиції.
Проєкт МВС не дає підстав стверджувати, скільки саме електронних повідомлень прийматимуть, як їх фільтруватимуть і яка частина завершуватиметься кримінальними справами. Але він створює зручніший канал, через який правоохоронці зможуть дізнаватися про слова та публікації, що здаються їм підозрілими. Рішення про подальшу перевірку залишатиметься за державними органами.
Заявнику — кілька натискань, адресату — пояснення
Цифровий формат може бути корисним не лише для політичних доносів. Сварка із сусідом, конфлікт на роботі або особиста неприязнь також здатні перетворитися на повідомлення про нібито злочин. Подати його з телефона чи комп’ютера буде простіше, ніж проходити попередню очну процедуру.
Навіть необґрунтована заява може створити проблеми людині, на яку поскаржилися: її можуть викликати до поліції, попросити надати пояснення або перевірити її публікації. При цьому наслідки для сторін нерівні. Заявник отримує швидкий спосіб передати звинувачення, а адресат стикається з офіційною увагою ще до того, як буде встановлено достовірність повідомлення або сам факт правопорушення.
Із доступного опису проєкту не зрозуміло, які запобіжники діятимуть до внесення заяви в електронний реєстр, як відсіюватимуть свідомо неправдиві повідомлення і коли про скаргу дізнаватиметься людина, якої вона стосується. Від цих процедур залежатиме, чи залишиться зміна простою адміністративною модернізацією, чи стане інструментом тиску.
Правозахисники також застерігають, що новий порядок може залучити більше громадян до спостереження за висловлюваннями одне одного. Повідомлення на колегу, сусіда або знайомого може бути наслідком особистої помсти, але може й сприйматися як спосіб продемонструвати лояльність до державних пріоритетів. Тоді скарга стає не лише передачею інформації поліції, а й сигналом про власну політичну благонадійність.
Страх працює ще до вироку
Опитування Фонду «Громадська думка», проведене в березні 2025 року, показало: 24% респондентів заявили про готовність повідомляти владі про критику російської армії, а 14% — про негативні висловлювання на адресу керівництва країни. Ці цифри не свідчать, скільки людей насправді подали такі заяви, і не показують, як саме використовуватиметься запропонована електронна система. Вони лише вказують на наявність значної кількості потенційних заявників.
Тому найшвидшим наслідком нововведення може стати не вирок, а зміна повсякденної поведінки. Людина може видалити допис, відмовитися від розмови про війну в робочому чаті, уникати політичних тем із колегами або перевіряти кожне слово в розмові зі знайомими. Для такого ефекту не потрібне завершене кримінальне провадження — достатньо розуміння, що чужі слова можна швидко передати поліції.
Якщо електронні повідомлення стануть звичним способом заявляти про нібито нелояльність, недовіра поширюватиметься між сусідами, колегами та знайомими. Люди остерігатимуться не лише власних висловлювань, а й того, як їх можуть вирвати з контексту та подати силовикам.
Ключове питання тепер полягає в тому, як МВС Росії відрізнятиме обґрунтовану заяву від особистої помсти, політично вмотивованої скарги чи свідомо неправдивого повідомлення. Поки ці гарантії не визначені, реформа, яку подають як спрощення доступу до поліції, може знизити ціну звинувачення — і залишити основний тягар захисту на людині, на яку поскаржилися.